Один з найзнаменн ших найвеличн ших празник в святкового календаря, яким власне започаткову ться р к, Р здво Христове, що в народ йменують просто Р здвом. Розпочина ться воно в оп вн ч п сля Святвечора м ж 6 7 с чня. У давнину, як уже мовилося, це була Коляда свято народження Сонця. З прийняттям християнства його було приурочено до народження суса Христа. В дтак повсюди в храмах в дправляють н чну Божу службу, яка завершу ться удосв та.

Першими спов сниками народження Христа були д ти та п дл тки. Вдосв та семи-восьмил тн хлопчаки йшли до односельц в ршувати-в ншувати, себто в тати родич в та сус д в з святом Р здва Христового. На Черн г вщин в ншувальники, заходячи до хати (обряд цей зд йснювали удосв та до сходу сонця, бо в р здвяну н ч "добр духи-душ та бог урожаю залишалися в господарств до сходу сонця"), казали:

З Святим Р здвом будьте здоров !

м в дпов дали:

Й вас також в та мо й бажа мо здоров я!

П сля цього полазник декламував:

Менш д ти здеб льшого обб гали лише родич в найближчих сус д в, приказуючи:

Або

Була й така форма в ншування: п дл ток, обб гаючи в Р здвяну н ч осел , показував господарям яблуко. Це означало, що в н бажа , аби в них щедро вродила садовина. Полазника годилося обдаровувати ласощами або гр шми.

Загалом в ншувальник в чекали з нетерп нням як добрих спов сник в щедро в ддячували яблуками, гор хами, бубликами, а найчаст ше спец ально випеченими маленькими хл бинами "з душею". Вважалося: чим б льше д тей зав та до хати, тим щедр шим буде Новий р к. Колядували, як правило, лише хлопчики, д вчатка ж в передр здвяних обрядах участ не брали, оск льки за давн м в руванням на велик свята першими полазниками мають бути представники чолов чо стат , котр й ощасливлять хату-господарство, вже зовс м зле, коли першою пров да хазя в ж нка...

П сля церковно служби, яка зак нчувалась о 4-5-й годин , вс розходилися по дом вках, Зайшовши до осел , параф янин врочисто спов щав хатн х:

Христос рожда ться!

Йому в дпов дали хором:

Слав мо його!

У давн ш часи, принайм до XVIII стол ття, у церквах п д час богослужби сп вали св тських колядок. Згодом, коли рел г йний центр перенесли з Ки ва до Москви, Синод заборонив виконувати х, оск льки в Рос под бних п сень не знали. Але ця заборона в Укра н не виконувалась, тому московська патр арх я змушена була видати спец альний дозв л колядувати лише з Богословника, в якому пропонувалися тексти виключно рел г йного зм сту.

В дтак п сля прив тання родина с дала за вран шню Святвечерю, доки не з йшло сонце. Адже за в руваннями, добр духи перебувають у хат лише у сут нки. При цьому господар скроплював оселю свяченою водою, обкурював пахучим з ллям запалював св чку прообраз сонця, яке, на думку дайбожич в, "святкувало сво менини". Помолившись, ус с дали на лави, застелен рушниками, при цьому годилося "продмухувати м сце", щоб не покал чити добрих дух в.

П сля першо ложки кут господар п дн мав келишок виголошував:

Будьмо здоров з Святим Р здвом! Хай Господь милу нас ма нас у сво й оп ц на кожному кроц , а вс м померлим пошли, Боже, царство небесне, раювання в неб !

П сля цього мили посуд, оск льки наступна трапеза вже мала бути скоромною. Вс з нетерп нням, адже нарешт зак нчився довготривалий пилип вський п ст, чекали м'ясних страв. Тим паче, що в кожн й родин до Р здва готували св жину ковбаси, окорок, печене м ясо, холодець та нш традиц йн укра нськ на дки.

Розгов яшись, лягали спочивати. До об ду, як правило, н хто не ходив у гост , винятком, а в дтак обов'язком, було лише "везти до д да вечерю". П д об дню пору, спорядивши святков повози, одружен д ти (син з нев сткою чи дочка з зятем) пров дували батьк в або д дус в. Вони брали з собою три хл бини, кутю, сало та ковбаси, в нок, посвячений на Спаса та пляшку гор лки. З ними були й д ти, як перед цим не носили вечер . Батьки з нетерп нням чекали бажаних гостей: господар статечно виходив назустр ч, одчиняв ворота щедро напаковував с на для коней. Господиня у свою чергу зустр чала д тей на пороз , ц луючи в таючи з святом.

Нарешт з' жджалася вся родина гуртом с дала за святковий ст л. Запаливши св чку, господар першим смакував кутю, запрошуючи при цьому померл душ , а присутн м зичив здоров'я, щастя й статк в. Так почергово вчиняли вс гост . Наповнивши чарчину гор лкою, азда виголошував святковий тост:

Пошли, Боже, царство небесне й в чне панування в неб вс м тим, що в д йшли з нашого роду, а нам ус м пошли, Боже, щастя, здоров'я, многая л та!

Родинна вечеря тривала доп зна. Н хто з присутн х не згадував сумних стор й та образ, бо це трапезування мало "очистити вс х од скверни об днати злагодою та любов ю". Под бну символ чну роль у гуцул в виконував обрядовий танок "Кругляк", що ознаменовував Бога Сонця. Не обходилось, звичайно, без колядок, серед яких найпопулярн шою була така:

Надвеч р село знову оживало - починалося масове колядування. Щоправда, не в ус х м сцевостяx Укра ни воно було однаковим: на Покутт д ти ходили колядувати на Святвеч р, на Слоб дськ й Укра н , Пол сс , колишн й Гетьманщин й Гуцульщин першого дня Р здва, а на зах дному Под лл - лише вранц наступно днини. Та все ж першими розпочинали колядувати д ти, а вже пот м молодь доросл .

Р здвян колядницьк гурти складали переважно парубки. Вони заздалег дь вибирали ватагу, себто кер вника, М хоношу, Козу, Пастуха з пугою та нших д йових ос б, як вар ювалися в кожному рег он . Козу, як правило, зодягали у вивернутий вовною назовн кожух, прилаштовували солом ян роги, хв ст дзв ночок на шию. З ними пост йно ходили Циган, Л кар, врей, Смерть з косою тощо. Неодм нним атрибутом ус х колядницьких ватаг мала бути зв зда, яку носив ватага (Береза).

Заходячи на подв р'я, колядники спочатку просили дозволу колядувати , коли господар зголошувався, починали забавну виставу з в ншувальних п сень-колядок та жарт вливих сценок.

У поетичних текстах осп вувались господар, господиня та хн д ти, м зичили щастя здоров'я, а господарству статк в щедрого приплоду. Якщо в родин були д ти, котр довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзв ночка. Це начебто мало "оживити дзв нкий голос". Ж нки, аби в них росли велик конопл , непом тно обливали М хоношу водою. Якщо в осел була д вчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками чи гор хами. У деяких м сцевостях Укра ни, кр м хлопчачих, ходили й д воч ватаги.

Одержан продукти молодь в ддавала на "велик вечорниц ", як справляли на Богородицю (8 с чня). Це були чисто молод жн розваги, якщо на них приходив хтось з чолов к в, то над ним збиткувалися, глузували з нього й виганяли геть, бо, за пов р'ям Мати Божа "родила сина без чолов ка". Зароблен грош в ддавали не громадськ потреби та церкву.

У селах, як правило, орган зовували к лька колядницьких ватаг, м ж ними нер дко в дбувалися сво р дн змагання: хто б льше збере дарунк в. Але саме ц д йства створювали неповторний колорит особливу святков сть колядування.

З Р здвом пов'язано чимало присл в' в: Дми не дми не до Р здва йде, а до Великодня.
Краще Р здво тр скуче, н ж пекуче.
Об йдеться на Р здво без свяченого, а на Великдень без кут .
Не дивниця, що на Р здво метелиця (за р здвяними днями вгадували погоду майбутн й врожай).
Зелене Р здво б лий Великдень.
Який день Р здва, такий на Петра (12 липня), бо як по Р здвов , так по Петров .

Наступний по Р здвов день свято Богородиц . Особливо пошановували його ж нки, вважаючи де нде ще б льш знаменн шим, н ж саме Р здво Христове, оск льки воно пов язане з Мат р ю Божою. У народ щиро в рили, якщо ваг тна ж нка або чолов к будуть працювати в той день, то народиться дитина з ф зичними вадами шестипала, безпала або з зрослими пальцями. На Богородицю можна було колядувати й ж ночим ватагам.

Було за звичай у цей день в дв дувати баб в, як приймали роди, пригощати пупор зок вечерею, а також справляти об ди та панахиди по померлих (вважалося, що вноч вс неб жчики сходяться до церкви м правлять молитви священики, як також померли).

У деяких м сцевостях, зокрема на Галичин , до сходу сонця запалювали на подв р Д духа, перестрибували через вогонь переганяли через нього домашню худобу, оск льки вноч "мають гуляти в дьми".

В дтак з дайбозькими народинами Сонця християнство ув язало один з найб льших сво х празник в Р здво Христове.

Христос рожда ться!

Слав мо Його!