Колядування (щедрування) приурочувалось трьом основним святам зимового циклу: Р здву 25 грудня (7 с чня), Новому роков 1 (14) с чня Водохрещам 6 (19) с чня. В селянському календар укра нц в це були найважлив ш , найурочист ш под року, як за сво м значенням майже не поступалися Великодню. "Р здво гарне ковбасою, Великдень крашанкою, а Зелен Свята не варт й кота", зауважу народна мудр сть.

Споконв ку на Укра н зимов свята супроводжували численн традиц , звича , обряди, в рування тощо. За допомогою поетичного слова маг чного акту, святковою урочистою обстановкою люди прагнули створити в ц дн вимр яний образ достатку, щастя, злагоди спокою в сво й осел .

В багатоман тн й р здвяно-новор чн й обрядовост укра нського народу яскраво виступають нашарування р зних сторичних епох аграрн скотарськ язичницьк культи , побудован на х основ , частково видозм нен в дус моноте стично рел г , культи християнськ , сво р дн м сцев традиц звича , а також традиц , запозичен в сус дн х етнос в. Б льш сть елемент в мала виразний аграрний зм ст. Використовуючи господарську маг ю й обрядов д йства, селянин прагнув закр пити та передати землеробськ традиц , нагромаджен протягом стол ть знання практичний досв д сво м д тям, внукам, щоб забезпечити пост йний зв'язок м ж покол ннями.

У р здвяних звичаях укра нц в виразно простежуються також давн елементи культу предк в. Свята вечеря це сп льна вечеря всього роду, символ домашнього вогнища. Нав ть пок йн родич т , що безв сти загинули, за народним пов р'ям, збираються на цю вечерю разом. Тому до не готувалися завжди завчасно старанно вс члени с м' .

Напередодн самих зимових святок прибирали насамперед оселю: б лили ст ни, стелю п ч, змазували св жою глиною дол вку, мили лави, ст л, кухонне начиння, виносили з хати зайв предмети реч . Тод ж прали б лизну, чистили одяг, впорядковували в господарських прим щеннях, на подв р'ю, заготовляли дрова та корм для худоби тощо, оск льки п д час усього святкового пер оду вс ц роботи категорично заборонялися. Вони мали бути зак нченими до урочисто Свят-веч рньо трапези 24 грудня (6 с чня).

Церемон я п дготовки до святково вечер складалась з ц лого ряду д йств, як , за св тоуявленням людей, мали забезпечити м протягом року благополуччя в господарств , достаток, здоров'я член в родини, охорону домашнього вогнища в д усяких злих дух в "нечисто сили" та н. В останн й день сорокаденного пилип вського посту (6 с чня) вс доросл старш д ти н чого не ли до вечер . з заходом сонця старанно оформлялися покуття й обрядовий ст л. П д образами розстеляли чисте с но, лави накривали рушниками або л жниками, а ст л скатертиною чи обрусом. П д останн клали також св же с но або отаву. На Бойк вщин Прикарпатт побутував звичай застеляти соломою або с ном ще й дол вку. Робили це вже напередодн само вечер . В н й д ти м тативно шукали гриби, а також, граючись, насл дували голосом усю домашню зв рину: "Ко-ко, ге-ге-ге, ква-ква, кв -кв -кв !" т. п., "щоб увесь р к худоба велася ховалася на господарств " [1].

По кутах стола п д обрус клали головки часнику, с ль, металев предмети. П д столом розм щували сокиру, косу, лем ш, чересло, ярмо, с дло та нш с льськогосподарськ знаряддя прац , а його н жки п дперезували металевим ланцюгом. При в дсутност останнього вживали солом'яне повересло або звичайну мотузку. все ж, основну роль в обрядовост укра нц в в д гравали металев предмети як захисний зас б проти злих сил та "аби мерц не прийшли, бо мертвий бо ться зал за" [2]. Ланцюг, якого д ти доросл доторкалися босими ногами п д час обрядово вечер , за народним в руванням, мав л кувальн властивост , "щоб ноги протягом року не бол ли".

Одним з важливих елемент в п дготовчого характеру, що передував святовеч рн й трапез якому селяни Укра ни надавали особливо важливого значення, був обх д двору. Найдовше цей обряд збер гся в Карпатах у багатьох селах до наших дн в. Для цього господар з одним з член в родини брав св чку, хл б, мед, ложку кут обходив ус господарськ прим щення. Просячи в молитвах всяких благ, в н малював медом хрестики на чол тварин, готував давав м жу. На зак нчення цього обходу глава с м' зарубував пор г, "щоб зв р не м г переступити". Господиня посипала б ля стайн нас ння маку, "щоб в дьми, його визбируючи, не могли приступити до худоби". Йдучи в обх д, ж нки часто одягали на голову чолов ч шапки, "щоб ц лий р к ходити простоволосою". Характерним звича м Свят-вечора було обв'язування фруктових дерев солом'яними повереслами. Нер дко при цьому господар брав сокиру робив вигляд, що збира ться зрубати дерево, яке погано родило. "Як уродиш, приказував в н не зрублю, як не вродиш зрубаю" трич легенько цокав сокирою об стовбур [3]. Так маг чн д повинн були, за в руванням укра нського селянина, забезпечити на наступний р к рясний врожай садовини. В деяких рег онах Укра ни цей обряд виконувався на Новий р к.

з сходом веч рньо зор господар вносив до хати святковий сн п з пшениц , жита чи в вса "д да", "д духа", "коляду", "кол дника", який ставив на покут або на ст л, тобто на почесне м сце. Переступаючи пор г, в н скидав шапку в тався з господинею, н би вперше з нею бачився:

Дай, Боже, здоров'я!

Помагай, Боже! в дпов дала вона. А що несеш?

Злато, щоб увесь р к ми жили багато, говорив господар.

Трапеза Свят-вечора проходила з додержанням певних правил, що в результат багатов ково практики переросла в розгорнуте обрядове д йство. Вона починалася з запалення восково св чки. За неписаним законом св чка, як й нше св тло (лампади), гор ла всю н ч з 24 на 25 грудня начебто мала захистити людей в д злих сил. На територ Укра нських Карпат св чку часто встромляли в святковий хл б "керечун". П сля обкурювання помешкання ладаном молитви починали "кликати" на багату кутю "мороза". Набравши в ложку кут , господар виходив на дв р або п дходив до в кна говорив: "Морозе, морозе, йди до нас кутю сти, а як не йдеш, то не йди на жито, пшеницю всяку пашницю. ди краще на моря, на л си та на крут гори, а нам шкоди не роби!". Такими ж маг чними заклинаннями застер гались в д бур , зв р в (вовк в), птах в, чар вник в та нших злих сил явищ природи, що могли принести шкоду врожа в або худоб .

Одночасно, щоб вберегтися в д "недобрих душ", вх д до хати намагалися закрити якнайщ льн ше, н хто з домашн х до зак нчення трапези вже не см в виходити. Для "добрих душ", з якими пов'язувалася дея забезпечення добробуту, влаштовувалася спец альна ритуальна "вечеря": найчаст ше на п дв коння ставили по ложц кут , у новий горщик чи миску набирали по ложц з кожно страви святовеч рньо трапези накривали "першим" хл бом, тобто тим, який перший вийняли з печ . В деяких рег онах Укра ни для душ померлих п сля вечер залишали рештки ж на стол , а сво ложки вс члени родини клали в горщик з кутею. З культом предк в був пов'язаний звичай, що, с даючи до вечер або п сля вечер на нове м сце, сл д було його продути, "аби не привалити душу яку". Серед святовеч рн х обряд в господарського спрямування ч льне м сце займав звичай п дкидання кут до стел . Якщо п дкинута з ложки пшениця прилипала до стел , то, за пов р'ям селянина-скотаря, п двищиться наступного року родюч сть худоби, землероба не поляже врожай.

Виразний аграрний зм ст мав звичай ховатися за столом, на якому знаходились "д дух", обрядовий хл б та нш святков страви. Пригнувшись, господар запитував у д тей, чи бачать вони його. Д ти в дпов дали, що не бачать. Тод батько задоволено говорив: "Дай же, Боже, щоб на той р к не бачили". Обрядова вечеря напередодн Р здва на б льш й частин територ Укра ни була однаковою. Для трапези готували переважно дванадцять п сних страв. Але вже на початку XX ст. тако х к лькост дотримувались не вс не скр зь. У р зних м сцевостях могло бути дев'ять чи нав ть с м страв [4]. Як правило, намагалися приготувати найб льше р зноман тних страв з зб жжя городини власного господарства: з пшениц , гречки, кукурудзи, гороху, квасол , капусти тощо. Головною стравою була кутя каша з пшенично або ншо крупи, яку п дсолоджували медом, цукром, приправляли потертим на молоко маком, гор хами. Приготування кут як ритуально страви було пов'язане з дотриманням певних правил. Вибирали найкращу пшеницю з останнього врожаю. Крупу для каш товкли в ступ , щоб не дробити зерно.

Поряд з кутею обов'язковим компонентом святовеч рньо трапези був "узвар" ("озвар", "вар", "сушениця") компот з сухофрукт в: груш, яблук, вишень, слив тощо. Узваром переважно завершували вечерю.

Обрядовим хл бом укра нц в на Свят-веч р здавна виступав "керечун" ("карачун", "книш", "лежень"), який вип кали з пшенично , р дше житньо чи ячм нно муки. Часто в ньому зап кали зерна р зних культур жита, квасол , кукурудзи, маку, а також додавали часник мед [5]. На думку деяких досл дник в, "керечун" уособлював божество, яке могло викликати плодюч сть та добрий урожай в наступному роц . З ним пов'язувався ряд маг чних обряд в звича в на Р здво на Новий р к: купали у вод , в як й вмивалися члени родини, котили в д порога до стола, залишали для л кування худоби, прив'язували до ярма вол в п д час весняного заорювання та н.

Загальнопоширеними стравами в багатьох рег онах Укра ни були пироги п сний борщ. Пироги пекли або смажили з маком, в двареними товченими сливами, на Под лл Л вобережж з гречаною кашею, квасолею, горохом. Укра нц Карпат готували вареники з картоплею, капустою або з капустою грибами. В меню Святвечора традиц йно входили рибн страви, голубц з пшона, капуста, горох, гриби на ол та нша жа. Особлива увага прид лялась в обрядов й трапез часников , що, за народним пов р'ям, обер гав людину в д злих сил забезпечував здоров'я. П сля зак нчення вечер складали в горщик чи миску в д кут ложки перев'язували х повереслом з с на, щоб "в л т худоба не розб галася не губилася" [6]. На Р здво, зразу ж п сля п вноч або рано-вранц , господар (р дше господиня) з коновкою для води н с "керечуна" до р чки чи потоку. Обмивши чи покропивши обрядовий хл б водою, витирали його рушником. Гуцули при вмоканн хл ба в воду приказували: "Не купа ться хл б у вод , але я у здоров' сил ", а набираючи воду "не беру я воду, але молоко, мед вино". (Але найчаст ше цей звичай побутував у гуцул в на Новий р к) [7]. Зайшовши до хати, господар урочисто опов щав:

Христос рожда ться!

Слав мо Його! в дпов дали члени родини.

Пот м "керечуна" трич котили в д порога до столу, в дгадуючи, щасливим чи нещасливим буде р к для с м' . Характерним звича м Р здвяно-Новор чних свят на Укра н був прих д першого в дв дувача "полазника". Селяни турбувалися, щоб перша зустр ч ("полазник") в х осел у ц дн в дбулася з людиною доброю, щасливою, багатою. ван Франко, що спостер гав цей звичай на Прикарпатт , зазначав: "Хто перший ув йде в той день до хати, назива ся "перший полазник". Коли ув йде молодий, гарний, здоровий чолов к, а до того з грошима, то се добра ворожба: весь р к у хат будуть ус здоров будуть грош вестися. Коли ж ув йде старий, хорий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, то се злий знак" [8]. Ж нка вважалася завжди поганим "полазником".

До давн х елемент в цього пов р'я належав поширений в багатьох рег онах Укра ни звичай над ляти функц ями "полазника" домашн х тварин вола, коня, корову, в вцю нав ть собаку, котрих вранц вводили до хати. Серед вчених побуту думка, що в ра в "полазника"-тварину була попередницею "полазника"-людини що вона генетично пов'язана з культом тварин, характерним для язичницьких в рувань землеробських народ в [9]. Першими спов сниками народження Христа початку Р здва були переважно д ти, як вже вдосв та йшли до родич в, сус д в односельц в в ршувати "в нш вки". В зм ст в нш вок переважали мотиви побажання щастя, здоров'я, достатку:

Р здво одним з найвеличн ших найзнаменн ших празник в зимового циклу, яким, власне, започаткову ться р к. з ним т сно пов'язаний обряд колядування, що сво ми витоками сяга ще дохристиянських Час в.

Свято Коляди супроводжували численн звича в д , насамперед ритуальний обх д двор в з величаннями побажаннями. Протягом в к в в н видозм нювався, поступово включаючи нов нов компоненти. Але обов'язково колядування по днувалося з в дпов дними обрядовими та гровими д ями, танцями, музикою, жартами тощо. Вони надавали святов поетично-величально п днесеност , справляли на сп вучасник в обрядових д й незабутн емоц йне враження. Кр м того, традиц йн р здвяно-новор чн обряди звича у сукупност з процесом колядування сприяли об' днанню народу, вихованню любов до батьк всько дом вки, формуванню щирих патр отичних почутт в нац онально св домост , прищеплювали пошану до р дно стор культури. Талановитий укра нський вчений Ксенофонт Сосенко, анал зуючи х зм ст, прийшов до висновку, що "однодумне переведення де любови об' днання в кожн й р дн на просторах ус Укра ни робить ц де й клич всенародними. так фактично, бо виразом загальнонародного почуття любови з' дночення формальне свято народного збору в друг м дни Р здва Христового" [10].

Майже всюди п дготовка до колядування починалася ще задовго до зимових святок, участь у як й найактивн ше приймала неодружена молодь, особливо парубки. Кожен куток села визначав свого ватажка "березу", або "отамана". Ватажком м г бути т льки той, хто знав найб льше народних колядок м г вести колядування зг дно з давн ми звича вими вимогами. В багатьох м сцевостях "береза" мав спец альн атрибути влади прикрашений ритуальний посох або дзв ночок [11]. Остаточний розпод л колядник в на групи в дбувався в день Р здва. П сля обходу церкви кожна група на чол з сво м ватажком обходила з колядою визначений куток села.

До складу групи колядник в входили також "м хоноша", "к нь", музиканти, танцюристи ("пл саки"). До обов'язк в м хонош належало збирання подарунк в пожертвувань. "Конем" була людина весело вдач , вит вник жартун. Рекв зит колядник в складався з "з рки", у р внинних селах Закарпаття масок зм в. Часто вони ходили з так званим "вертепом" моделлю лялькового театру.

В XVIII XIX ст. великого поширення набуло колядування з участю "ряжених" переодягнутих у "цапа", "козу", "д да", "бабу", "запорожця", "ведмедя" тощо парубк в, р дше д вчат, як роз грували народн вистави: "Козу", "Вертеп", "З рку", "Царя рода" та нш .

Обряд колядування завершувався влаштуванням святкових вечорниць громадських трапез, розпод лом заколядованого, насамперед грошей. Зг дно давньо традиц значну частину грошей колядники обов'язково вид ляли для ремонту с льських культових споруд (церкви, дзв ниц ), придбання нового церковного рекв зиту.

З Р здвяним днем укра нськ селяни пов'язували чимало сво х прикмет про врожай погоду в наступному роц :

Як на Р здво сн г, то добра озимина буде;

Як на дв нед л перед Р здвом рясний ней, то перед Петром (12 липня М. Г.) буде на гречц рясний цв т;

На Р здво мет ль бджоли будуть гарно ро тися;

Як на Р здво зелен , то на Великдень багато нових могил видн ;

Який день Р здва, такий на Петра, як по Р здв , так по Петр ;

Зелене Р здво б лий Великдень [12].

За тиждень п сля коляди, напередодн Нового року 31 грудня (13 с чня) в дзначали Щедрий веч р. Це залишок стародавнього, мов рно, язичницького звичаю. За християнським календарем це день преподобно Мелан . В народн й традиц обидва свята об' дналися тепер святкуються як Щедрий веч р або Меланки.

Щедрим або багатим цей веч р вважався в народ тому, що на в дм ну в д Свят-вечора до передновор чно святково трапези входили також скоромн страви: ковбаси, свиняч кишки з кашею, смажене м'ясо та нш . Кр м них готували ще вареники з сметаною, книш й обов'язково гречан млинц з додачею м'яса. В деяких рег онах Укра ни, зокрема укра нсько-б лоруського пограниччя, варили другу кутю, заправляючи смальцем.

Щедрий веч р, як значне свято р здвяного циклу з добре розвиненою обрядов стю звичаями в дзначалось не в ус х районах Укра ни найб льше на теренах Гуцульщини Наддн прянщини, натом сть для галицького Под лля так д йства характерн в переддень Водохреща. В день Меланки в селянському господарств виконувався ц лий ряд ритуальних д й виробничого характеру. Зокрема, вперше запрягали привчали до роботи молодих вол в коней. На Гуцульщин ж нки загадували на вугликах майбутню врожайн сть т чи ншо культури, для чого в деяких селах розкладали нав ть "живу" ватру. Вуглики розкладали на магл вницю або пранник, кожен з яких означав певну культуру: жито, овес, кукурудзу, картоплю тощо. Спопел лий вуглик в щував врожайн сть в дпов дно культури, той що погас н [13].

Гуцули влаштовували перед новор чною вечерею також "свято печ ". За народним в руванням, у день Василя (1 (14) с чня) вона йде "в танець", "в дда ться". Тому на свято Меланки господин старанно змащували св жою глиною ("аби не кляла, що немащена"), зн мали р зн реч прикраси. Н хто то ноч не спав не сид в на печ , щоб не було важко й "танцювати". Звечора на п ч сипали овес, аби "мала чим коня годувати, як хатиме в м сто на герць". Основною под ю Щедрого вечора та Нового року на Укра н було щедрування, яке супроводжувалося церемон альним обходом хат з побажанням щастя, здоров'я благополуччя членам с м' . На в дм ну в д колядування в обряд щедрування активну участь брали д вчата ж нки, а також д ти. Учасник в щедрування поздоровлення господар обов'язково обдаровував гр шми, пир жками, солодощами.

Святкування щедрого вечора не обходилось без народних вистав з переодягненням. Найб льш популярним р зновидом новор чного рядження була "Меланка". Побутували парубоча д воча "Меланки". В перш й переодягались виконували рол хлопц , в друг й д вчата.

В парубоч й народн й нтермед Меланка, як головна д йова особа, зображалась безпом чною, безпорадною господинею, яка все робить недоладу. супроводжували "д д", "коза", "циган", "циганка", "к нь", "ведм дь", "журавель", "чорт" та нш персонаж ряджених. Вони жартували, обм нювалися дотепами, виконували в дпов дн рол роз грували сценки з народного життя: "д д" плакав просив у господаря "на л ки" для Меланки, "циган" пропонував обм няти коней, "циганка" приставала до перехожих, щоб поворожити, тощо.

У Прикарпатт до персонаж в ряджених входили також "орач" з чеп гами в д плуга "с вач" з саквами через плеч , як зд йснювали символ чну оранку ниви зас вання зерном. Пров дним мотивом даного арха чного обряду виступало прагнення хл бороба забезпечти усп х майбутнього врожаю [14]. Серед д йових ос б д вочо "Меланки" основними персонажами були "Меланка" "Василь", одягнут у вес льний наряд молодих. х супроводжував гурт дружок. На в дм ну в д парубочо ватаги ряджених, д яко проходили переважно в селянськ й осел , д воча щедрувала п д в кнами хати. За обрядов д йства господар обдаровували гр шми "Меланц на в нок".

З Новим роком т сно пов'язаний давн й звичай "зас вання", який зранку виконували хлопчики до 14 рок в. Заходячи до хати родич в чи сус д в, вони зд йснювали символ чне пос вання зерном, що носили з собою в торбинках, виголошуючи одночасно новор чне поздоровлення, як, наприклад:

або:

Особливе м сце в Новор чний день пос дали д воч гадання про шлюб, риси характеру судженого, долю загалом. У р зних районах побутували сво форми ворож нь. Найв дом шим було гадання на чоботях. Д вчина зн мала сво чоботи клала: в правий кусень хл ба, в л вий шмат печен . На подв р' вона ставала спиною до вор т , заплющивши оч , кидала х через ворота на вулицю. Якщо за браму вор т падав чоб т з хл бом, то, за пов р'ям, п сля одруження життя буде щасливе, а якщо з печенею погане. Носок чобота вказував напрямок проживання судженого.

Рахували к лки плетеного тину (трич по дев'ять); яким попадеться останн й, таким буде чолов к товстим чи тонким, струнким чи згорбленим. К лок з корою означав багате життя в шлюб , без кори б дне, з сучками конозистий характер судженого. Кр м того, л чили палиц попарно: якщо в к нц тину залишалося непарне число зам ж не вийде.

Поширеним прийомом ворож нь було слухання р зних звук в: луни, людських голос в, гавкоту собак тощо, як трактувалися в негативному або позитивному планах. Зустр ч з першою твариною на вулиц вказувала на вдачу судженого: з собакою на лиху, а життя собаче, з в вцею на тиху сумирну т. п.

Кр м ворож нь снували р зн народн прикмети на погоду врожай у Новому роц :

Коли п д Новий р к добрий сн г, то с й гречку;

Коли п д Новий р к небо в з рках, буде урожай гриб в;

На Новий р к погода буде в пол урода;

Якщо на Новий р к пада м'який сн г, то буде врожай, а якщо тепло, то л то буде дощовим;

Коли на Новий р к ожеледь на деревах уродить садовина [16].

Пер од святок зимово-календарного циклу зак нчувався святом Водохреща (Йордана, Богоявлення), яке супроводжувалося також р зними обрядовими д ями, звичаями та пов р'ями. Центральне м сце серед них займали обряди, пов'язан з водою. Хоча з утвердженням на територ Укра ни християнства вони приурочен "та нствам" хрещення суса Христа, але х генетичну основу становлять давн народн мотиви.

Веч р напередодн Водохреща 5 (18) с чня укра нц в дзначали святковою трапезою, яка основними елементами повторювала передр здвяну носила теж с мейний характер. Називали його по-р зному: "Бабин веч р", "Голодна кутя", "Другий Свят-веч р", "Голодний Свят-веч р", "Водохресний Свят-веч р" тощо. Весь день 18 с чня дотримувались строго посту. Надвеч р шли до церкви на святкову службу, що завершувалася освяченням води. Останню пили перед святовеч рньою трапезою, оск льки, за в руванням людей, вона мала велику житт дайну силу. Свяченою водою господар (господиня) кропив ус х член в с м' , хату, подв р'я, господарськ буд вл , домашню худобу, с льськогосподарський реманент та н. Кропивом служив пучечок колоск в з "д духа", або з засушених васильк в. Одночасно один з член в родини писав крейдою або ол вцем хрести на хатн х речах, начинн , дверях, в кнах, одв рках, господарських спорудах. На територ зах дноукра нських земель хрести виписували часто розведеним на посвячен й вод т стом. У той же день у деяких районах Укра нських Карпат Прикарпаття солом'яними перевеслами перев'язували фруктов дерева.

Перед Водохрещами (на "Бабин веч р") готували т ж сам страви, що й перед Р здвом, але в меншому асортимент . Головними з них вважалися знов-таки кутя та узвар. До святовеч рньо трапези могли входити пироги, вареники з капустою, голубц , смажена риба, гречан млинц на ол та нш страви, а також р зноман тний обрядовий хл б. Зокрема, в деяких селах Бойк вщини, Гуцульщини Лемк вщини господин пекли тонкий корж з житнього борошна, так звану "паляницю" [17]. Напередодн вечер кожний член с м' кусав "паляницю" перед порогом хати мовчки в. З нею господар обходив хату, вс господарськ буд вл кропив х свяченою водою. Цим в н, за народним в руванням, виганяв нужду з господарства. На Волин обрядовим хл бом був, помащений смаженою ол ю цибулею, книш з кислого житнього т ста. Тут же побутувала спец альна хрещенська страва "гречушки" млинц з гречано муки, розведено на молоц з додачею я ць масла.

Основн елементи ритуалу вечер в день "Голодно кут " повторювали т , що описан в зв'язку з р здвяним Свят-вечором: кликали мороза, п дкидали кутю до стел тощо. В деяких районах Укра ни святовеч рня трапеза завершувалася обрядом "проганяння кут ". Для цього виходили д ти на подв р'я зчиняли гам р, шум: били пол нами, макогоном чи ншими предметами в р г хати, по воротах, пустих посудинах тощо, одночасно приказуючи:

Господар часто "проганяли кутю постр лами з рушниц .

П сля вечер вс члени с м' клали сво ложки в одну миску, а зверху хл бину, "щоб хл б родився". Кутю, яку не з' дали, виносили курям. За народним пов р'ям, це мало забезпечити х добрий "припл д".

Напередодн Йордана в багатьох рег онах Укра ни виносили в садок або на виг н "д духа" пускали його на "теплий дух", тобто спалювали. Таким способом селяни намагалися прогнати зиму накликати весну. Поп л з "д духа" д вчата згр бали в дносили на город, "аби ог рки родили". Центральною под ю в день Водохреща було водосвяття на р чц або озер , де для цього спец ально прорубували ополонку в форм хреста. Сюди приходили вс доросл д ти села. Вони приносили з собою посуд на воду глечики, коновки, пляшки тощо, а господар як глава с м' св чник на три св чки ("Тр йцю"). Тут, власне, в дбувалась найвеличн ша, найурочист ша церемон я Йорданських свят. Зокрема, п сля молитви над ополонкою священник вмочував трич в воду ср бного хреста, п сля чого вона вважалась освяченою. Процес водосвяття супроводжувався, як правило, постр лами з рушниць. П д час рушнично стр льби в небо п дкидали голуб в, яких теж приносили з собою. Голуби символ зували появу "Божого духа".

Набрана з посвячено ополонки вода вважалась найц лющою. берегли протягом року вживали при внутр шн х хворобах, змазували хвор м сця на т л , суглоби, л кували дитячий переляк, пород ль при пологах, кропили в д злих дух в хати, стайн та ниви при першому весняному зас в тощо. На м сц церемон матер змащували д тям лоба "щоб мудра була голова", оч "щоб добре бачили", вуха "щоб чули т льки гарн слова". З л кувальними властивостями йордансько води пов'язувались нш звича та обряди укра нц в. Так, у центральних сх дних районах Укра ни мали м сце хрещенськ купання, п д час яких найсм лив ш чолов ки парубки стрибали в освячену ополонку. За народним уявленням, цим вони могли оберегти себе протягом всього року в д р зних хвороб.

Д вчата намагалися чимшвидше приб гти з наповненими водою посудинами додому, щоб судилася щаслива доля, якнайскор ше вийти зам ж. Вони ж вмивалися нею, вкинувши попередньо в посудину з водою г лку калини або коралеве намисто, з над ю, що стануть ще вродлив шими. В багатьох м сцевостях Укра ни д вчата та ж нки прагнули захопити з собою з р чки к лька кам нц в. Ул тку х клали на город , щоб рясно родили ог рки, капуста та нш овочев культури.

П д час посвячення води пас чники уважно стежили за тим, чи "ходить табунами риба" в ополонц , що було доброю прикметою на щедр ро бдж л. На територ Пол сся йорданською водою обов'язково кропили вулики, приказуючи заодно молитву: "Мухи Бож , горопахи ц лоденн , здоровимо вас з святами, зиму виганя мо, лих сили в голод залиша мо, вас святою водою благословля мо!"

Повернувшись з освяченою водою додому, господар давав пити членам родини, кропив ус житлов господарськ буд вл , дв р, худобу (кр м свиней птиц ). День Водохреща в дзначали за святковим столом, на якому, кр м ритуальних кут та узвару, знову з'являлися скоромн страви: ковбаси, м'ясо, свиняча кишка тощо. В деяких рег онах Укра ни 19 с чня повторювали обряди "Голодного Свят-вечора" закликання морозу, вовк в, в тру, випровадження кут тому под бне.

На Водохреща, як на Р здво та Новий р к, намагалися запрогнозувати погоду врожай:

На Водохреща день теплий буде хл б темний;

Удень йде сн г на врожай гречки: вранц ранньо , в об д середньо , а ввечер для п зньо ;

Якщо на Водохреща зоряна н ч вродяться гор хи ягоди;

Коли на Водохреща дерева вкрит не м, то навесн у в дпов дний день треба с яти ярову пшеницю: "вродить, як гай!";

Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хл ба в даному роц будуть чист , а якщо понурий, небо вкрите хмарами у хл б буде багато "сажки" (золи).

Наступного дня п сля Водохреща 7 (20) с чня святкували день вана Хрестителя ( вана Предтеч ). В дзначення трьох найб льших празник в зимового циклу зак нчувалося.

На вана Предтеч до роботи ще не приступали, а лише починали готуватися до трудових будн в. Вранц селяни роздавали худоб разом з соломою рештки хл ба сол , що лежали на покут в д "багато кут ", "аби скотина пл дна була". С но (солому), яке в пер од святок в осел лишалось, ховали п д стоги, що, за народним пов р'ям, повинно було захистити х в д мишей. Його клали також п д квочки, "щоб курчата велися". Найб льш нетерпляч ж нки вносили до хати гребен , мички, елементи ткацького станка, але роботи не починали, "бо ще гр х".

8 (21) с чня в доме в укра нц в як Р здвяний день (сп впадав з справжн м Р здвом р вно через два тижн ) або П в- вана день "вирядження" та "проганяння святок". Це засв дчу в дома народна приказка: "Прийшов Предтеча забрав свята на плеч ". За давн м звича м у цей день зам жн ж нки прив'язували мотузки до днища з гребенем волочили х в д хати до хати, гостюючись по черз в кожн й з них. У деяких селах центральних район в Укра ни орган зовували гурт вн "вирядження" "проганяння свят", для чого влаштовували в одного з господар в колективну гостину. Аналог чн складчини "вирядження свят" влаштовувала молодь. Для не теж приходила пора братися за роботу, про що нагадувала народна приказка: "Т к прит к причинок привол к".

Наступного дня починалися вже справжн трудов будн . Ж нки д вчата пряли, ткали, вишивали, чолов ки молотили, заготовляли дрова, ремонтували майстрували знаряддя прац т. п. Хоча весну треба було чекати ще досить довго, але подумки селянин був уже на нив чи полонин .

Отже, традиц йна р здвяно-новор чна обрядов сть укра нц в в дзначалась надзвичайною багатоман тн стю виражала споконв чне прагнення хл бороба скотаря забезпечити щастя добробут, в двести зло, передбачити майбутн вплинути на нього. Святки сприяли зближенню й згуртуванню вс х член в с м' , сус д в односельчан в одну велику родину, усв домленню себе як диного кровного духовного орган зму. Нехай же вони допоможуть нам згуртуватися й сьогодн , у велику в дпов дальну пору визвольних змагань, згуртуватися кожною с м' ю, селом, м стом ус ю нац ю. Хай ведуть нас до цього споконв чн деали, вилел ян в неперевершених сво ю святков стю, красою, добром любов'ю обрядах, звичаях традиц ях, народному колядуванн щедруванн .

¹ Франко .Я. Людов в рування на П дг р'ю // Етнограф чний зб рник. Льв в, 1898. Т. 5. С. 204.
² Колесса Ф. Людов в рування на П дг р' в с. Ходович Стрийського пов ту // Етнограф чний зб рник. Льв в, 1898. Т. 5. С. 91.
³ Курочк н О.В. Новор чн свята укра нц в: Традиц сучасн сть. К., 1978. С. 63.
⁴ Артюх Л.Ф. Укра нська народна кул нар я: ( сторико-етнограф чне досл дження). К., 1977. С. 103 111.
⁵ онтар Т.О. Народне харчування укра нц в Карпат. К., 1979. С. 97.
⁶ Франко .Я. Людов в рування на П дг р'ю // Етнограф чний зб рник. Льв в, 1898. Т. 5. С. 205.
⁷ Гуцульщина: сторико-етнограф чне досл дження. К., 1987. С. 291.
⁸ Франко .Я. Людов в рування на П дг р'ю // Етнограф чний зб рник. Льв в, 1898. Т. 5. С. 205.
⁹ Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: Зимние праздники. М., 1973. С. 269.
¹⁰ Сосенко К. Культурно- сторична постать старо-укра нських свят Р здва Щедрого Вечора. Льв в, 1928. С. 73.
¹¹ Курочк н О.В. Новор чн свята укра нц в: Традиц сучасн сть. К., 1978. С. 74.
¹² Присл в'я та приказки: Природа, господарська д яльн сть людини. К., 1989. С. 400.
¹³ Гуцульщина: сторико-етнограф чне досл дження. К., 1987. С. 290.
¹⁴ Курочк н О.В. Новор чн свята укра нц в: Традиц сучасн сть. К., 1978. С. 95.
¹⁵ Колядки та щедр вки: Зимова обрядова поез я трудового року. К., 1965. С. 541.
¹⁶ Присл в'я та приказки: Природа, господарська д яльн сть людини. К., 1989. С. 386.
¹⁷ онтар Т.О. Народне харчування укра нц в Карпат. К., 1979. С. 99.