Уже все налаштову ться на святковий лад, Вправн ж ноч руки завершують б лити осел , мити двер , в кна, лави, мисники, причепурено п ч. Ще б пак: до Анастас , яка припада на 4 с чня, оселя, господарськ буд вл й об йстя мають бути повн стю прибран . Чолов цтво також не спочивало на два тижн нарубано сухих дров, заготовлено вдосталь ж для домашньо худоби... Через два дн загостять три найб льших зимових свята. Пам'ята те слова в домо колядки:

Саме ц три свята складали р здвяно-новор чну обрядов сть з численними д йствами й розвагами, щедрими гостинами.

В ддавна у нашого народу був звичай: у кожн й родин спец ально готували до фестин одну, а то й к лька свиней. З приходом Р здва, коли зак нчувався Пилип вський п ст, уже дозволялося вживати скоромину. На всьому терен Укра ни на вс ц святки на стол обов'язково мали бути тушковане або смажене м'ясо, окорок, салтисон, холодець тощо. Але найпошанован шим святочним ством вважалися ковбаси, якими обов'язково годилося розгов тися кожному членов родини. Якщо з якихось причин у господарств не було годованика, то св жину купляли в сус д в або позичали, адже: "Р здво без ковбаси не бував", "Р здво без ковбас, як Великдень без крашанок".

Ось чому останн й тиждень перед Р здвом у народ жартома називали "свинячим Р здвом" (у деяких рег онах "свинячим Великоднем"). Справд -бо: щодосв та б ля осель т льки й чути чолов ч крики свиняч верески; видно палахкот ння багать на об йстях. Найб льше х припадало на Анастас ю, бо здавна вважалося, що цей день найкращий для обробки годованик в. "Свиняче щастя, казали в таких випадках, забира Настя", "Ось прийде до тебе Настя, дор кали капризним тваринам, то в зьме тебе трясця".

Десь за п вм сяця господин посилено годували свиней заздалег дь зголошували кол в. У кожному сел були сво фах вц ц справи, адже в д того, як вони виконували це, залежала як сть продукту. Вправних майстр в вважали "легкими на руку" вони користувалися повагою. В обов'язки кол я входило не т льки справно заколоти тварину, а й осмалити роз брати тушу. Та й дотепер, купляючи сало на ринку, городяни, звертають увагу на як сть шк ри: гарно осмалена в дпов дно оброблена, вона вабить з р сво м золотисто-коричневатим кольором дода смакових якостей продукту.

Традиц йно смалили свиней соломою. Найкраще це виходило, коли для цього використовувались кул . Жмуток цупких стебел п дпалювали пов льно осмалювали тушу, час в д часу з шкр баючи залишки щетини спец альним ножем. Гладеньку шк ру обмивали окропом накривали соломою "щоб впр ла", а пот м знову мили та шкребли. Це найв дом ший спос б, яким в ддавна користувалися селяни. Нин здеб льшого послуговуються паяльними лампами, однак смак сала в д цього значно г рший.

Нарешт бралися, як кажуть у народ , за розбирання свин . Тут були також сво обряди традиц . На Пол сс , скаж мо, кол й в др зав перший шмат сала, клав його на ст л перехрещував, приказуючи:

Нехай вам Бог помага наступного Р здва дочекатись ще кращого годованика вгодувати!

Спасиб , в дказувала господиня, вам бажаю, щоб Бог повернув здоров'я!

Пот м, пов др завши маленьк пупсинки на живот , кол й в ддавав х господин , щоб однесла в хл вець "на розпл д". Та найб льше присутн х ц кавило, яким "удався годований". Господиня, а саме на не покладалися основн обов'язки догляду, не оминала нагоди розпов сти, яким був "п доп чний", як вона догоджала йому...

Найб льше клопот в було, коли "розробляли нутрощ ". Кожен орган мав сво призначення. Наприклад, жовч використовували для л карських потреб, шлунок для салтисону, ноги для холодцю, кишки йшли на ковбаси, нав ть м хур при в дпов дн й обробц м г стати дитячою грашкою. Сало м ясо або солили складали в д жки та бодн , або як у Карпатах на Прикарпатт коптили. Зд р скручували у рулони тримали для засмажки р дких страв. Ще його вживали як висококалор йний продукт п д час важких с льськогосподарських роб т розробки л су, с нокосу, жнив, а також л кували ним шк рян хвороби.

Чимало прац лягало на ж ноч руки при виготовленн ковбас. В Укра н найпопулярн шою була кров'янка. Для не використовувались найтовщ кишки. Кишки середньо товщини йшли на м'ясн ковбаси, а найтонш заправляли вареною крупою гречаною або, як на Пол сс , пшоняною: х так називали "гречаники" та "пшоняними". Пекли ковбаси в печ на великих сковор дках або деках.

Хочу нагадати ще одну традиц ю, котра з'явилася в 60-т роки побуту донин . Це колективн вечоринки "на св жину" чи "на печ нку". П сля того як пости перестали бути обов'язковими, той, хто заколов свиню, готував щедрий ст л, де обов'язково мали бути смажен м'ясо або печ нка. На таку вечоринку скликали сус д в найближчих родич в та кол я, котрому в дводилось найпочесн ше м сце покуть.

Отже, як бачимо, передр здвян дн вельми клоп тн : з нагальними роботами намагались упоратися до Анастас . Тому казали: "До Наст точи снаст , а п сля Наст поскладай в одв рок снаст ". Адже за пару дн в починаються найповажан ш народом празники, на як лишень святкували в дпочивали Р здво, Васил , або старий Новий р к, та Водохрещ (Йордан). Залишилося чекати недовго.