Уже все налаштовується на святковий лад, Вправні жіночі руки завершують білити оселі, мити двері, вікна, лави, мисники, причепурено піч. Ще б пак: до Анастасії, яка припадає на 4 січня, оселя, господарські будівлі й обійстя мають бути повністю прибрані. Чоловіцтво також не спочивало – на два тижні нарубано сухих дров, заготовлено вдосталь їжі для домашньої худоби... Через два дні загостять три найбільших зимових свята. Пам'ятаєте слова відомої колядки:

Саме ці три свята і складали різдвяно-новорічну обрядовість з численними дійствами й розвагами, щедрими гостинами.

Віддавна у нашого народу був звичай: у кожній родині спеціально готували до фестин одну, а то й кілька свиней. З приходом Різдва, коли закінчувався Пилипівський піст, уже дозволялося вживати скоромину. На всьому терені України на всі ці святки на столі обов'язково мали бути тушковане або смажене м'ясо, окорок, салтисон, холодець тощо. Але найпошанованішим святочним їством вважалися ковбаси, якими обов'язково годилося розговітися кожному членові родини. Якщо з якихось причин у господарстві не було годованика, то свіжину купляли в сусідів або позичали, адже: "Різдво без ковбаси не бував", "Різдво без ковбас, як Великдень без крашанок".

Ось чому останній тиждень перед Різдвом у народі жартома називали "свинячим Різдвом" (у деяких регіонах – "свинячим Великоднем"). Справді-бо: щодосвіта біля осель тільки й чути чоловічі крики і свинячі верески; видно палахкотіння багать на обійстях. Найбільше їх припадало на Анастасію, бо здавна вважалося, що цей день найкращий для обробки годоваників. "Свиняче щастя, – казали в таких випадках, – забирає Настя", "Ось прийде до тебе Настя, – дорікали капризним тваринам, – то візьме тебе трясця".

Десь за півмісяця господині посилено годували свиней і заздалегідь зголошували коліїв. У кожному селі були свої фахівці цієї справи, адже від того, як вони виконували це, залежала якість продукту. Вправних майстрів вважали "легкими на руку" і вони користувалися повагою. В обов'язки колія входило не тільки справно заколоти тварину, а й осмалити і розібрати тушу. Та й дотепер, купляючи сало на ринку, городяни, звертають увагу на якість шкіри: гарно осмалена і відповідно оброблена, вона вабить зір своїм золотисто-коричневатим кольором і додає смакових якостей продукту.

Традиційно смалили свиней соломою. Найкраще це виходило, коли для цього використовувались кулі. Жмуток цупких стебел підпалювали і повільно осмалювали тушу, час від часу зішкрібаючи залишки щетини спеціальним ножем. Гладеньку шкіру обмивали окропом і накривали соломою – "щоб впріла", а потім знову мили та шкребли. Це найвідоміший спосіб, яким віддавна користувалися селяни. Нині здебільшого послуговуються паяльними лампами, однак смак сала від цього значно гірший.

Нарешті бралися, як кажуть у народі, за розбирання свині. Тут були також свої обряди і традиції. На Поліссі, скажімо, колій відрізав перший шмат сала, клав його на стіл і перехрещував, приказуючи:

– Нехай вам Бог помагає наступного Різдва дочекатись і ще кращого годованика вгодувати!

– Спасибі, – відказувала господиня, – і вам бажаю, щоб Бог повернув здоров'я!

Потім, повідрізавши маленькі пупсинки на животі, колій віддавав їх господині, щоб однесла в хлівець – "на розплід". Та найбільше присутніх цікавило, яким "удався годований". Господиня, а саме на неї покладалися основні обов'язки догляду, не оминала ї нагоди розповісти, яким був її "підопічний", як вона догоджала йому...

Найбільше клопотів було, коли "розробляли нутрощі". Кожен орган мав своє призначення. Наприклад, жовч використовували для лікарських потреб, шлунок – для салтисону, ноги для холодцю, кишки йшли на ковбаси, навіть міхур при відповідній обробці міг стати дитячою іграшкою. Сало і м’ясо або солили і складали в діжки та бодні, або як у Карпатах і на Прикарпатті – коптили. Здір скручували у рулони і тримали для засмажки рідких страв. Ще його вживали як висококалорійний продукт під час важких сільськогосподарських робіт – розробки лісу, сінокосу, жнив, а також лікували ним шкіряні хвороби.

Чимало праці лягало на жіночі руки при виготовленні ковбас. В Україні найпопулярнішою була кров'янка. Для неї використовувались найтовщі кишки. Кишки середньої товщини йшли на м'ясні ковбаси, а найтонші заправляли вареною крупою – гречаною або, як на Поліссі, пшоняною: їх так і називали – "гречаники" та "пшоняними". Пекли ковбаси в печі на великих сковорідках або деках.

Хочу нагадати іще одну традицію, котра з'явилася в 60-ті роки і побутує донині. Це колективні вечоринки – "на свіжину" чи "на печінку". Після того як пости перестали бути обов'язковими, той, хто заколов свиню, готував щедрий стіл, де обов'язково мали бути смажені м'ясо або печінка. На таку вечоринку скликали сусідів і найближчих родичів та колія, котрому відводилось найпочесніше місце – покуть.

Отже, як бачимо, передріздвяні дні вельми клопітні: з нагальними роботами намагались упоратися до Анастасії. Тому і казали: "До Насті точи снасті, а після Насті поскладай в одвірок снасті". Адже за пару днів починаються найповажаніші народом празники, на які лишень святкували і відпочивали – Різдво, Василі, або старий Новий рік, та Водохрещі (Йордан). Залишилося чекати недовго.

Щойно відсвяткували Новий рік, а вже на підході одне з найбільших календарних свят – Різдво. Передсвяткових турбот у селян значно більшало: жінки прибирали і мастили у хаті, прали білизну, чоловіки заготовляли дрова, лагодили гужовий транспорт: як-не-як, а на різдвяні свята годилося їхати в гості якщо не на нових, то на добре полагоджених старих санях, але у свіжому обшитті.

Коротка зимова днина швидко стікала, і передсвяткові турботи доводилося переносити в оселі. Не стояла осторонь і молодь.

Хлопці, зібравшись окремо, розподіляли між собою ролі для вертепних дійств, ладнали звізду та костюми, вчили тексти й пісні. Дуже хотілося порадувати односельців веселими різдвяними виставами.

Дівчатам також вистачало клопотів. Опріч маланкових гуртів, до яких вони лаштувалися, потрібно було виготовити й хатні прикраси – Дідухів, найбільш шануємих у селі, "їжачків" та "павуків". Здебільшого робили це на Гната – 2 січня. Зібравшись потайки в невеличкі гурти, сховавшись від хлопців, щоб не заважали "обрядувати роботу", дівчата нарізали з добірних житніх стебел різних розмірів соломинки. Протягуючи через їх порожнину нитку, вправні дівочі руки формували з них різноманітні квадратики й ромби, У центрі "павука" розміщували найбільшу фігурку. З боків до неї долучали менші "павучки" (іноді всередині центральної фігурки знаходилося кілька мініатюрних ромбиків або квадратиків). Бокові стебла обмотували різнокольоровим папером або ж пацьорками.

Напередодні Різдва "павуків" підвішували на довгій та міцній волосині з конячого хвоста до центрального сволока хати. Завдяки циркуляції повітря – холодного знадвору та гарячого з палаючої печі – великий "павук" разом з підвішеними до нього маленькими "павучками" повертався в різні боки, справляючи враження живого. Особливе захоплення такі прикраси викликали у дітвори.

Поряд з "павуками" сусідились "їжачки". Їх виготовляли з тіста або глини, надаючи їм форму справжнього їжачка. За колючки слугували невеличкі колоски. Фігурки сушили на комині. Такі мініатюрні іграшки з настовбурченими колючками дуже були схожі на своїх живих родичів. Однак улюбленими різдвяними прикрасами залишались все ж "павуки".

В однієї з майстринь солом'яних виробів на Коломийщині, а там і дотепер зберігається традиція їх виготовлення, я запитав, чому саме так називають ці прикраси.

– Хто його зна... Мо, тому, що нагадують павутину...

І справді нагадують. Сплетені ромбики вельми подібні до павутини, а центральна частина – до павука, що застиг з розчепіреними ніжками в очікуванні здобичі. Однак ця зовнішня схожість не випадкова. Вона відбиває вірування народу, уявлення наших пращурів про довколишній світ. Павуки віддавна вважалися бажаними гостями в людській оселі, бо "вони заснували світ". За повір'ям, той, хто вб'є павука – накличе на себе лихо. Жінкам заборонялося до обіду вимітати цих комах із хати; та ж, котра вчинить таку наругу, неодмінно втратить смакові відчуття, що вкрай не бажано для хорошої господині.

Багатьом, очевидно, відоме повір'я: якщо біля вас спустився павучок, то це віщує якусь новину. Крім того, майстерність, з якою павуки виготовляють свої дивовижні вичурні мережива, завше викликала у людей симпатію. Завдяки їм домашні санітари убезпечували приміщення від мух, комарів, мурах тощо.

Павуки за народною уявою уособлювали ще й працьовитість. Пам'ятаю, як у дитинстві мені вельми не хотілося відпасувати в одне із свят сільську череду корів. Ненька підійшли до мене, мовили багатозначно:

– Бач, навіть павучок і той працює в праздник. А ми ж люди...

Власне, все це разом узяте, очевидно, й виробило народні уявлення, а відтак і символіку про павуків, котрі "приносять вість". Тобто у такий спосіб ніби оповіщалось про Різдво Христове. Щоб там не було, а подібні вироби у давнину займали вагоме місце у святковому інтер'єрі селян.

На Бойківщині до нашого часу зберігся деінде ще один вид усвяткування хати напередодні Різдва і Василів – прикрашання застільних, що виходять на вулицю, вікон. Для цього також використовували різновідтінкові стебла соломи. Пронизуванням тонших пластівців у товщі можна було сформувати різноманітні ромбики, трикутники чи квадратики, котрі і вставлялись між подвійні рами. Такі прикраси створювали особливий святковий настрій передусім увечері, коли через вікно пробивалось із хати світло. Знадвору химерні фігурки віддзеркалювали різноманітними кольорами, викликали в уяві різноманітні образи, вабили погляд припізнілих перехожих.

На Покутті, напередодні Водохреща, робили із соломи витіюваті хрестики. Їх чіпляли біля вікон, обіч віконних рам і дверей. Вони виконували роль оберігачів од нечистої сили, котра в дні свят вважалася особливо небезпечною.

Різдвяно-новорічна обрядовість українців не обмежувалася лише наведеними вище дійствами. В активному вжитку були й інші символи. До них належали і "голубці", що мали вигляд птахів. Для цього брали шкаралупу від яєць, з двох боків проколювали отвори і просовували крізь них кольоровий папір. Фігурки підвішувались до сволока і ототожнювались (в давніх дайбозьких віруваннях) з небесним світилом – сонцем.

Однак найпопулярнішою традиційною українською символікою на різдвяно-новорічні свята був Дідух. Виготовляли його з кулів або першого зажинкового снопа (останнього деінде називали Снопом-раєм). Верхівка вінка нагадувала конусоподібний сніп з безліччю колосся. Гілки – а за них правили зібрані докупи пучки, що зверху розгладжувались, – обвивали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, оздоблювали на свій смак і уподобання. У світлицях Дідуха або Снопа-рая ставили напередодні Багатої куті, і свою обрядову роль вони виконували впродовж усіх різдвяних свят. Ці високомистецькі витвори створювали у хаті затишок, піднесений, святковий настрій і нічим не поступались сучасним ялинкам.

На превеликий жаль, на сьогодні обряди, пов'язані з Дідухом, майже втрачені. У специфічних різновидах вони збереглися на Прикарпатті та в Карпатах. Так, покутяни, скажімо, використовують для цієї мети необмолочений сніп жита, пшениці або вівса. Його заквітчують стрічками та гілками ялиці і виставляють у парадному кутку хати – покуті. Основна його роль – символізувати спільного предка – Діда. Одночасно з Дідом покутяни готували й Бабу – на різдвяний вечір до хати вносили оберемок соломи і застеляли нею долівку. Це був своєрідний атрибут, що засвідчував існування культу предків. Адже вважалося, що добрі душі пращурів оберігають посіви та врожаї від усіляких бід – повеней, граду, бурі, вогню тощо. Оскільки, за уявою дайбожичів, у час народин сонця, себто на різдвяні свята, духи пращурів із настанням сутінків оселяються в помешканнях своїх нащадків, то на їх честь біля Дідуха обов'язково ставили кутю та узвар, тобто колово, яке вважалося поминальною стравою.

Напередодні Щедрої куті (в ніч з 13 на 14 січня) Дідуха виносили з оселі. В одних випадках його спалювали на обійсті, в інших, зокрема на Поліссі, околотом підв'язували фруктові дерева, щоб добре родила садовина.

Як бачимо, клопотів для дівчат напередодні свят було достатньо. Тому й казали з цього приводу: "Гнат покваплює дівчат", нагадуючи, що до Різдва лишилися лічені дні.

Колядування (щедрування) приурочувалось трьом основним святам зимового циклу: Різдву – 25 грудня (7 січня), Новому рокові – 1 (14) січня і Водохрещам – 6 (19) січня. В селянському календарі українців це були найважливіші, найурочистіші події року, які за своїм значенням майже не поступалися Великодню. "Різдво гарне ковбасою, Великдень крашанкою, а Зелені Свята не варті й кота", – зауважує народна мудрість.

Споконвіку на Україні зимові свята супроводжували численні традиції, звичаї, обряди, вірування тощо. За допомогою поетичного слова і магічного акту, святковою урочистою обстановкою люди прагнули створити в ці дні вимріяний образ достатку, щастя, злагоди і спокою в своїй оселі.

В багатоманітній різдвяно-новорічній обрядовості українського народу яскраво виступають нашарування різних історичних епох – аграрні і скотарські язичницькі культи і, побудовані на їх основі, частково видозмінені в дусі монотеїстичної релігії, культи християнські, своєрідні місцеві традиції і звичаї, а також традиції, запозичені в сусідніх етносів. Більшість її елементів мала виразний аграрний зміст. Використовуючи господарську магію й обрядові дійства, селянин прагнув закріпити та передати землеробські традиції, нагромаджені протягом століть знання і практичний досвід своїм дітям, внукам, щоб забезпечити постійний зв'язок між поколіннями.

У різдвяних звичаях українців виразно простежуються також давні елементи культу предків. Свята вечеря – це спільна вечеря всього роду, символ домашнього вогнища. Навіть покійні родичі і ті, що безвісти загинули, за народним повір'ям, збираються на цю вечерю разом. Тому до неї готувалися завжди завчасно і старанно всі члени сім'ї.

Напередодні самих зимових святок прибирали насамперед оселю: білили стіни, стелю і піч, змазували свіжою глиною долівку, мили лави, стіл, кухонне начиння, виносили з хати зайві предмети і речі. Тоді ж прали білизну, чистили одяг, впорядковували в господарських приміщеннях, на подвір'ю, заготовляли дрова та корм для худоби тощо, оскільки під час усього святкового періоду всі ці роботи категорично заборонялися. Вони мали бути закінченими до урочистої Свят-вечірньої трапези 24 грудня (6 січня).

Церемонія підготовки до святкової вечері складалась із цілого ряду дійств, які, за світоуявленням людей, мали забезпечити їм протягом року благополуччя в господарстві, достаток, здоров'я членів родини, охорону домашнього вогнища від усяких злих духів і "нечистої сили" та ін. В останній день сорокаденного пилипівського посту (6 січня) всі дорослі і старші діти нічого не їли до вечері. Із заходом сонця старанно оформлялися покуття й обрядовий стіл. Під образами розстеляли чисте сіно, лави накривали рушниками або ліжниками, а стіл скатертиною чи обрусом. Під останні клали також свіже сіно або отаву. На Бойківщині і Прикарпатті побутував звичай застеляти соломою або сіном ще й долівку. Робили це вже напередодні самої вечері. В ній діти імітативно шукали гриби, а також, граючись, наслідували голосом усю домашню звірину: "Ко-ко, ге-ге-ге, ква-ква, кві-кві-кві!" і т. п., – "щоб увесь рік худоба велася і ховалася на господарстві" [1].

По кутах стола під обрус клали головки часнику, сіль, металеві предмети. Під столом розміщували сокиру, косу, леміш, чересло, ярмо, сідло та інші сільськогосподарські знаряддя праці, а його ніжки підперезували металевим ланцюгом. При відсутності останнього вживали солом'яне повересло або звичайну мотузку. І все ж, основну роль в обрядовості українців відігравали металеві предмети – як захисний засіб проти злих сил та "аби мерці не прийшли, бо мертвий боїться заліза" [2]. Ланцюг, якого діти і дорослі доторкалися босими ногами під час обрядової вечері, за народним віруванням, мав лікувальні властивості, – "щоб ноги протягом року не боліли".

Одним із важливих елементів підготовчого характеру, що передував святовечірній трапезі і якому селяни України надавали особливо важливого значення, був обхід двору. Найдовше цей обряд зберігся в Карпатах – у багатьох селах до наших днів. Для цього господар з одним із членів родини брав свічку, хліб, мед, ложку куті і обходив усі господарські приміщення. Просячи в молитвах всяких благ, він малював медом хрестики на чолі тварин, готував і давав їм їжу. На закінчення цього обходу глава сім'ї зарубував поріг, – "щоб звір не міг переступити". Господиня посипала біля стайні насіння маку, – "щоб відьми, його визбируючи, не могли приступити до худоби". Йдучи в обхід, жінки часто одягали на голову чоловічі шапки, – "щоб цілий рік ходити простоволосою". Характерним звичаєм Свят-вечора було обв'язування фруктових дерев солом'яними повереслами. Нерідко при цьому господар брав сокиру і робив вигляд, що збирається зрубати дерево, яке погано родило. "Як уродиш, – приказував він – не зрублю, як не вродиш – зрубаю" – і тричі легенько цокав сокирою об стовбур [3]. Такі магічні дії повинні були, за віруванням українського селянина, забезпечити на наступний рік рясний врожай садовини. В деяких регіонах України цей обряд виконувався на Новий рік.

Із сходом вечірньої зорі господар вносив до хати святковий сніп із пшениці, жита чи вівса – "діда", "дідуха", "коляду", "колідника", який ставив на покуті або на стіл, тобто на почесне місце. Переступаючи поріг, він скидав шапку і вітався з господинею, ніби вперше з нею бачився:

– Дай, Боже, здоров'я!

– Помагай, Боже! – відповідала вона. – А що несеш?

– Злато, щоб увесь рік ми жили багато, – говорив господар.

Трапеза Свят-вечора проходила з додержанням певних правил, що в результаті багатовікової практики переросла в розгорнуте обрядове дійство. Вона починалася із запалення воскової свічки. За неписаним законом свічка, як й інше світло (лампади), горіла всю ніч з 24 на 25 грудня і начебто мала захистити людей від злих сил. На території Українських Карпат свічку часто встромляли в святковий хліб – "керечун". Після обкурювання помешкання ладаном і молитви починали "кликати" на багату кутю "мороза". Набравши в ложку куті, господар виходив на двір або підходив до вікна і говорив: "Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти, а як не йдеш, то не йди і на жито, пшеницю і всяку пашницю. Іди краще на моря, на ліси та на круті гори, а нам шкоди не роби!". Такими ж магічними заклинаннями застерігались від бурі, звірів (вовків), птахів, чарівників та інших злих сил і явищ природи, що могли принести шкоду врожаєві або худобі.

Одночасно, щоб вберегтися від "недобрих душ", вхід до хати намагалися закрити якнайщільніше, і ніхто з домашніх до закінчення трапези вже не смів виходити. Для "добрих душ", з якими пов'язувалася ідея забезпечення добробуту, влаштовувалася спеціальна ритуальна "вечеря": найчастіше на підвіконня ставили по ложці куті, у новий горщик чи миску набирали по ложці з кожної страви святовечірньої трапези і накривали "першим" хлібом, тобто тим, який перший вийняли з печі. В деяких регіонах України для душ померлих після вечері залишали рештки їжі на столі, а свої ложки всі члени родини клали в горщик з кутею. З культом предків був пов'язаний звичай, що, сідаючи до вечері або після вечері на нове місце, слід було його продути, "аби не привалити душу яку". Серед святовечірніх обрядів господарського спрямування чільне місце займав звичай підкидання куті до стелі. Якщо підкинута з ложки пшениця прилипала до стелі, то, за повір'ям селянина-скотаря, підвищиться наступного року родючість худоби, землероба – не поляже врожай.

Виразний аграрний зміст мав звичай ховатися за столом, на якому знаходились "дідух", обрядовий хліб та інші святкові страви. Пригнувшись, господар запитував у дітей, чи бачать вони його. Діти відповідали, що не бачать. Тоді батько задоволено говорив: "Дай же, Боже, щоб і на той рік не бачили". Обрядова вечеря напередодні Різдва на більшій частині території України була однаковою. Для трапези готували переважно дванадцять пісних страв. Але вже на початку XX ст. такої їх кількості дотримувались не всі і не скрізь. У різних місцевостях могло бути дев'ять чи навіть сім страв [4]. Як правило, намагалися приготувати найбільше різноманітних страв із збіжжя і городини власного господарства: з пшениці, гречки, кукурудзи, гороху, квасолі, капусти тощо. Головною стравою була кутя – каша з пшеничної або іншої крупи, яку підсолоджували медом, цукром, приправляли потертим на молоко маком, горіхами. Приготування куті як ритуальної страви було пов'язане з дотриманням певних правил. Вибирали найкращу пшеницю з останнього врожаю. Крупу для каші товкли в ступі, щоб не дробити зерно.

Поряд з кутею обов'язковим компонентом святовечірньої трапези був "узвар" ("озвар", "вар", "сушениця") – компот із сухофруктів: груш, яблук, вишень, слив тощо. Узваром переважно завершували вечерю.

Обрядовим хлібом українців на Свят-вечір здавна виступав "керечун" ("карачун", "книш", "лежень"), який випікали з пшеничної, рідше житньої чи ячмінної муки. Часто в ньому запікали зерна різних культур – жита, квасолі, кукурудзи, маку, а також додавали часник і мед [5]. На думку деяких дослідників, "керечун" уособлював божество, яке могло викликати плодючість та добрий урожай в наступному році. З ним пов'язувався ряд магічних обрядів і звичаїв на Різдво і на Новий рік: купали у воді, в якій вмивалися члени родини, котили від порога до стола, залишали для лікування худоби, прив'язували до ярма волів під час весняного заорювання та ін.

Загальнопоширеними стравами в багатьох регіонах України були пироги і пісний борщ. Пироги пекли або смажили з маком, відвареними і товченими сливами, на Поділлі і Лівобережжі – з гречаною кашею, квасолею, горохом. Українці Карпат готували вареники з картоплею, капустою або з капустою і грибами. В меню Святвечора традиційно входили рибні страви, голубці з пшона, капуста, горох, гриби на олії та інша їжа. Особлива увага приділялась в обрядовій трапезі часникові, що, за народним повір'ям, оберігав людину від злих сил і забезпечував здоров'я. Після закінчення вечері складали в горщик чи миску від куті ложки і перев'язували їх повереслом із сіна, щоб "в літі худоба не розбігалася і не губилася" [6]. На Різдво, зразу ж після півночі або рано-вранці, господар (рідше господиня) з коновкою для води ніс "керечуна" до річки чи потоку. Обмивши чи покропивши обрядовий хліб водою, витирали його рушником. Гуцули при вмоканні хліба в воду приказували: "Не купається хліб у воді, але я у здоров'ї і силі", а набираючи воду – "не беру я воду, але молоко, мед і вино". (Але найчастіше цей звичай побутував у гуцулів на Новий рік) [7]. Зайшовши до хати, господар урочисто оповіщав:

– Христос рождається!

– Славімо Його! – відповідали члени родини.

Потім "керечуна" тричі котили від порога до столу, відгадуючи, щасливим чи нещасливим буде рік для сім'ї. Характерним звичаєм Різдвяно-Новорічних свят на Україні був прихід першого відвідувача – "полазника". Селяни турбувалися, щоб перша зустріч ("полазник") в їх оселі у ці дні відбулася з людиною доброю, щасливою, багатою. Іван Франко, що спостерігав цей звичай на Прикарпатті, зазначав: "Хто перший увійде в той день до хати, називаєся "перший полазник". Коли увійде молодий, гарний, здоровий чоловік, а до того з грошима, то се добра ворожба: весь рік у хаті будуть усі здорові і будуть гроші вестися. Коли ж увійде старий, хорий, особливо стара баба, або коли хтось прийде чогось зичити, то се злий знак" [8]. Жінка вважалася завжди поганим "полазником".

До давніх елементів цього повір'я належав поширений в багатьох регіонах України звичай наділяти функціями "полазника" домашніх тварин – вола, коня, корову, вівцю і навіть собаку, котрих вранці вводили до хати. Серед вчених побутує думка, що віра в "полазника"-тварину була попередницею "полазника"-людини і що вона генетично пов'язана з культом тварин, характерним для язичницьких вірувань землеробських народів [9]. Першими сповісниками народження Христа і початку Різдва були переважно діти, які вже вдосвіта йшли до родичів, сусідів і односельців віршувати "віншівки". В змісті віншівок переважали мотиви побажання щастя, здоров'я, достатку:

Різдво є одним із найвеличніших і найзнаменніших празників зимового циклу, яким, власне, започатковується рік. Із ним тісно пов'язаний обряд колядування, що своїми витоками сягає ще дохристиянських Часів.

Свято Коляди супроводжували численні звичаєві дії, насамперед ритуальний обхід дворів із величаннями і побажаннями. Протягом віків він видозмінювався, поступово включаючи нові і нові компоненти. Але обов'язково колядування поєднувалося з відповідними обрядовими та ігровими діями, танцями, музикою, жартами тощо. Вони надавали святові поетично-величальної піднесеності, справляли на співучасників обрядових дій незабутнє емоційне враження. Крім того, традиційні різдвяно-новорічні обряди і звичаї у сукупності з процесом колядування сприяли об'єднанню народу, вихованню любові до батьківської домівки, формуванню щирих патріотичних почуттів і національної свідомості, прищеплювали пошану до рідної історії і культури. Талановитий український вчений Ксенофонт Сосенко, аналізуючи їх зміст, прийшов до висновку, що "однодумне переведення ідеї любови і об'єднання в кожній рідні на просторах усієї України робить ці ідеї й кличі всенародними. І так є фактично, бо виразом загальнонародного почуття любови і з'єдночення є формальне свято народного збору в другім дни Різдва Христового" [10].

Майже всюди підготовка до колядування починалася ще задовго до зимових святок, участь у якій найактивніше приймала неодружена молодь, особливо парубки. Кожен куток села визначав свого ватажка – "березу", або "отамана". Ватажком міг бути тільки той, хто знав найбільше народних колядок і міг вести колядування згідно з давніми звичаєвими вимогами. В багатьох місцевостях "береза" мав спеціальні атрибути влади – прикрашений ритуальний посох або дзвіночок [11]. Остаточний розподіл колядників на групи відбувався в день Різдва. Після обходу церкви кожна група на чолі з своїм ватажком обходила з колядою визначений куток села.

До складу групи колядників входили також "міхоноша", "кінь", музиканти, танцюристи ("плєсаки"). До обов'язків міхоноші належало збирання подарунків і пожертвувань. "Конем" була людина веселої вдачі, витівник і жартун. Реквізит колядників складався із "зірки", у рівнинних селах Закарпаття – масок зміїв. Часто вони ходили із так званим "вертепом" – моделлю лялькового театру.

В XVIII–XIX ст. великого поширення набуло колядування з участю "ряжених" – переодягнутих у "цапа", "козу", "діда", "бабу", "запорожця", "ведмедя" тощо парубків, рідше і дівчат, які розігрували народні вистави: "Козу", "Вертеп", "Зірку", "Царя Ірода" та інші.

Обряд колядування завершувався влаштуванням святкових вечорниць і громадських трапез, розподілом заколядованого, насамперед грошей. Згідно давньої традиції значну частину грошей колядники обов'язково виділяли для ремонту сільських культових споруд (церкви, дзвіниці), придбання нового церковного реквізиту.

З Різдвяним днем українські селяни пов'язували чимало своїх прикмет про врожай і погоду в наступному році:

– Як на Різдво сніг, то добра озимина буде;

– Як на дві неділі перед Різдвом рясний іней, то перед Петром (12 липня – М. Г.) буде на гречці рясний цвіт;

– На Різдво метіль – бджоли будуть гарно роїтися;

– Як на Різдво зеленіє, то на Великдень багато нових могил видніє;

– Який день Різдва, такий і на Петра, як по Різдві, так і по Петрі;

– Зелене Різдво — білий Великдень [12].

За тиждень після коляди, напередодні Нового року – 31 грудня (13 січня) – відзначали Щедрий вечір. Це залишок стародавнього, імовірно, язичницького звичаю. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єдналися і тепер святкуються як Щедрий вечір або Меланки.

Щедрим або багатим цей вечір вважався в народі тому, що на відміну від Свят-вечора до передноворічної святкової трапези входили також скоромні страви: ковбаси, свинячі кишки з кашею, смажене м'ясо та інші. Крім них готували ще вареники з сметаною, книші й обов'язково гречані млинці з додачею м'яса. В деяких регіонах України, зокрема українсько-білоруського пограниччя, варили другу кутю, заправляючи її смальцем.

Щедрий вечір, як значне свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю і звичаями відзначалось не в усіх районах України – найбільше на теренах Гуцульщини і Наддніпрянщини, натомість для галицького Поділля такі дійства характерні в переддень Водохреща. В день Меланки в селянському господарстві виконувався цілий ряд ритуальних дій виробничого характеру. Зокрема, вперше запрягали і привчали до роботи молодих волів і коней. На Гуцульщині жінки загадували на вугликах майбутню врожайність тієї чи іншої культури, для чого в деяких селах розкладали навіть "живу" ватру. Вуглики розкладали на маглівницю або пранник, кожен з яких означав певну культуру: жито, овес, кукурудзу, картоплю тощо. Спопелілий вуглик віщував врожайність відповідної культури, той що погас – ні [13].

Гуцули влаштовували перед новорічною вечерею також "свято печі". За народним віруванням, у день Василя (1 (14) січня) вона йде "в танець", "віддається". Тому на свято Меланки господині старанно змащували її свіжою глиною ("аби не кляла, що немащена"), знімали різні речі і прикраси. Ніхто тої ночі не спав і не сидів на печі, щоб не було важко їй "танцювати". Звечора на піч сипали овес, аби "мала чим коня годувати, як їхатиме в місто на герць". Основною подією Щедрого вечора та Нового року на Україні було щедрування, яке супроводжувалося церемоніальним обходом хат із побажанням щастя, здоров'я і благополуччя членам сім'ї. На відміну від колядування в обряді щедрування активну участь брали дівчата і жінки, а також діти. Учасників щедрування і поздоровлення господар обов'язково обдаровував грішми, пиріжками, солодощами.

Святкування щедрого вечора не обходилось без народних вистав з переодягненням. Найбільш популярним різновидом новорічного рядження була "Меланка". Побутували парубоча і дівоча "Меланки". В першій переодягались і виконували ролі хлопці, в другій – дівчата.

В парубочій народній інтермедії Меланка, як головна дійова особа, зображалась безпомічною, безпорадною господинею, яка все робить недоладу. Її супроводжували "дід", "коза", "циган", "циганка", "кінь", "ведмідь", "журавель", "чорт" та інші персонажі ряджених. Вони жартували, обмінювалися дотепами, виконували відповідні ролі і розігрували сценки з народного життя: "дід" плакав і просив у господаря "на ліки" для Меланки, "циган" пропонував обміняти коней, "циганка" приставала до перехожих, щоб поворожити, тощо.

У Прикарпатті до персонажів ряджених входили також "орач" з чепігами від плуга і "сівач" зі саквами через плечі, які здійснювали символічну оранку ниви і засівання її зерном. Провідним мотивом даного архаїчного обряду виступало прагнення хлібороба забезпечти успіх майбутнього врожаю [14]. Серед дійових осіб дівочої "Меланки" основними персонажами були "Меланка" і "Василь", одягнуті у весільний наряд молодих. Їх супроводжував гурт дружок. На відміну від парубочої ватаги ряджених, дії якої проходили переважно в селянській оселі, дівоча щедрувала під вікнами хати. За обрядові дійства господарі обдаровували її грішми – "Меланці на вінок".

З Новим роком тісно пов'язаний давній звичай "засівання", який зранку виконували хлопчики до 14 років. Заходячи до хати родичів чи сусідів, вони здійснювали символічне посівання зерном, що носили з собою в торбинках, виголошуючи одночасно новорічне поздоровлення, як, наприклад:

або:

Особливе місце в Новорічний день посідали дівочі гадання про шлюб, риси характеру судженого, долю загалом. У різних районах побутували свої форми ворожінь. Найвідомішим було гадання на чоботях. Дівчина знімала свої чоботи і клала: в правий – кусень хліба, в лівий – шмат печені. На подвір'ї вона ставала спиною до воріт і, заплющивши очі, кидала їх через ворота на вулицю. Якщо за браму воріт падав чобіт із хлібом, то, за повір'ям, після одруження життя буде щасливе, а якщо з печенею – погане. Носок чобота вказував напрямок проживання судженого.

Рахували кілки плетеного тину (тричі по дев'ять); яким попадеться останній, таким і буде чоловік – товстим чи тонким, струнким чи згорбленим. Кілок з корою означав багате життя в шлюбі, без кори – бідне, з сучками – конозистий характер судженого. Крім того, лічили палиці попарно: якщо в кінці тину залишалося непарне число – заміж не вийде.

Поширеним прийомом ворожінь було слухання різних звуків: луни, людських голосів, гавкоту собак тощо, які трактувалися в негативному або позитивному планах. Зустріч із першою твариною на вулиці вказувала на вдачу судженого: з собакою – на лиху, а життя собаче, з вівцею – на тиху і сумирну і т. п.

Крім ворожінь існували різні народні прикмети на погоду і врожай у Новому році:

– Коли під Новий рік добрий сніг, то сій гречку;

– Коли під Новий рік небо в зірках, буде урожай грибів;

– На Новий рік погода – буде в полі урода;

– Якщо на Новий рік падає м'який сніг, то буде врожай, а якщо тепло, то літо буде дощовим;

– Коли на Новий рік ожеледь на деревах – уродить садовина [16].

Період святок зимово-календарного циклу закінчувався святом Водохреща (Йордана, Богоявлення), яке супроводжувалося також різними обрядовими діями, звичаями та повір'ями. Центральне місце серед них займали обряди, пов'язані з водою. Хоча з утвердженням на території України християнства вони приурочені "таїнствам" хрещення Ісуса Христа, але їх генетичну основу становлять давні народні мотиви.

Вечір напередодні Водохреща – 5 (18) січня – українці відзначали святковою трапезою, яка основними елементами повторювала передріздвяну і носила теж сімейний характер. Називали його по-різному: "Бабин вечір", "Голодна кутя", "Другий Свят-вечір", "Голодний Свят-вечір", "Водохресний Свят-вечір" тощо. Весь день 18 січня дотримувались строго посту. Надвечір ішли до церкви на святкову службу, що завершувалася освяченням води. Останню пили перед святовечірньою трапезою, оскільки, за віруванням людей, вона мала велику життєдайну силу. Свяченою водою господар (господиня) кропив усіх членів сім'ї, хату, подвір'я, господарські будівлі, домашню худобу, сільськогосподарський реманент та ін. Кропивом служив пучечок колосків із "дідуха", або із засушених васильків. Одночасно один із членів родини писав крейдою або олівцем хрести на хатніх речах, начинні, дверях, вікнах, одвірках, господарських спорудах. На території західноукраїнських земель хрести виписували часто розведеним на посвяченій воді тістом. У той же день у деяких районах Українських Карпат і Прикарпаття солом'яними перевеслами перев'язували фруктові дерева.

Перед Водохрещами (на "Бабин вечір") готували ті ж самі страви, що й перед Різдвом, але в меншому асортименті. Головними з них вважалися знов-таки кутя та узвар. До святовечірньої трапези могли входити пироги, вареники з капустою, голубці, смажена риба, гречані млинці на олії та інші страви, а також різноманітний обрядовий хліб. Зокрема, в деяких селах Бойківщини, Гуцульщини і Лемківщини господині пекли тонкий корж із житнього борошна, так звану "паляницю" [17]. Напередодні вечері кожний член сім'ї кусав "паляницю" перед порогом хати і мовчки їв. З нею господар обходив хату, всі господарські будівлі і кропив їх свяченою водою. Цим він, за народним віруванням, виганяв нужду із господарства. На Волині обрядовим хлібом був, помащений смаженою олією і цибулею, книш із кислого житнього тіста. Тут же побутувала спеціальна хрещенська страва – "гречушки" – млинці із гречаної муки, розведеної на молоці з додачею яєць і масла.

Основні елементи ритуалу вечері в день "Голодної куті" повторювали ті, що описані в зв'язку з різдвяним Свят-вечором: кликали мороза, підкидали кутю до стелі тощо. В деяких районах України святовечірня трапеза завершувалася обрядом "проганяння куті". Для цього виходили діти на подвір'я і зчиняли гамір, шум: били полінами, макогоном чи іншими предметами в ріг хати, по воротах, пустих посудинах тощо, одночасно приказуючи:

Господарі часто "проганяли кутю’ пострілами з рушниці.

Після вечері всі члени сім'ї клали свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину, – "щоб хліб родився". Кутю, яку не з'їдали, виносили курям. За народним повір'ям, це мало забезпечити їх добрий "приплід".

Напередодні Йордана в багатьох регіонах України виносили в садок або на вигін "дідуха" і пускали його на "теплий дух", тобто спалювали. Таким способом селяни намагалися прогнати зиму і накликати весну. Попіл з "дідуха" дівчата згрібали і відносили на город, – "аби огірки родили". Центральною подією в день Водохреща було водосвяття на річці або озері, де для цього спеціально прорубували ополонку в формі хреста. Сюди приходили всі дорослі і діти села. Вони приносили з собою посуд на воду – глечики, коновки, пляшки тощо, а господар як глава сім'ї – свічник на три свічки ("Трійцю"). Тут, власне, і відбувалась найвеличніша, найурочистіша церемонія Йорданських свят. Зокрема, після молитви над ополонкою священник вмочував тричі в воду срібного хреста, після чого вона вважалась освяченою. Процес водосвяття супроводжувався, як правило, пострілами з рушниць. Під час рушничної стрільби в небо підкидали голубів, яких теж приносили з собою. Голуби символізували появу "Божого духа".

Набрана з посвяченої ополонки вода вважалась найцілющою. Її берегли протягом року і вживали при внутрішніх хворобах, змазували хворі місця на тілі, суглоби, лікували дитячий переляк, породіль при пологах, кропили від злих духів хати, стайні та ниви при першому весняному засіві тощо. На місці церемонії матері змащували дітям лоба – "щоб мудра була голова", очі – "щоб добре бачили", вуха – "щоб чули тільки гарні слова". З лікувальними властивостями йорданської води пов'язувались інші звичаї та обряди українців. Так, у центральних і східних районах України мали місце хрещенські купання, під час яких найсміливіші чоловіки і парубки стрибали в освячену ополонку. За народним уявленням, цим вони могли оберегти себе протягом всього року від різних хвороб.

Дівчата намагалися чимшвидше прибігти з наповненими водою посудинами додому, щоб судилася щаслива доля, якнайскоріше вийти заміж. Вони ж вмивалися нею, вкинувши попередньо в посудину з водою гілку калини або коралеве намисто, з надією, що стануть ще вродливішими. В багатьох місцевостях України дівчата та жінки прагнули захопити з собою з річки кілька камінців. Улітку їх клали на городі, щоб рясно родили огірки, капуста та інші овочеві культури.

Під час посвячення води пасічники уважно стежили за тим, чи "ходить табунами риба" в ополонці, що було доброю прикметою на щедрі рої бджіл. На території Полісся йорданською водою обов'язково кропили вулики, приказуючи заодно молитву: "Мухи Божі, горопахи цілоденні, здоровимо вас зі святами, – зиму виганяємо, лихі сили в голоді залишаємо, вас святою водою благословляємо!"

Повернувшись з освяченою водою додому, господар давав її пити членам родини, кропив усі житлові і господарські будівлі, двір, худобу (крім свиней і птиці). День Водохреща відзначали за святковим столом, на якому, крім ритуальних куті та узвару, знову з'являлися скоромні страви: ковбаси, м'ясо, свиняча кишка тощо. В деяких регіонах України 19 січня повторювали обряди "Голодного Свят-вечора" – закликання морозу, вовків, вітру, випровадження куті і тому подібне.

На Водохреща, як і на Різдво та Новий рік, намагалися запрогнозувати погоду і врожай:

– На Водохреща день теплий – буде хліб темний;

– Удень йде сніг – на врожай гречки: вранці – ранньої, в обід – середньої, а ввечері – для пізньої;

– Якщо на Водохреща зоряна ніч – вродяться горіхи і ягоди;

– Коли на Водохреща дерева вкриті інеєм, то навесні у відповідний день треба сіяти ярову пшеницю: "вродить, як гай!";

– Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліба в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами – у хлібі буде багато "сажки" (золи).

Наступного дня після Водохреща – 7 (20) січня – святкували день Івана Хрестителя (Івана Предтечі). Відзначення трьох найбільших празників зимового циклу закінчувалося.

На Івана Предтечі до роботи ще не приступали, а лише починали готуватися до трудових буднів. Вранці селяни роздавали худобі разом із соломою рештки хліба і солі, що лежали на покуті від "багатої куті", – "аби скотина плідна була". Сіно (солому), яке в період святок в оселі лишалось, ховали під стоги, що, за народним повір'ям, повинно було захистити їх від мишей. Його клали також під квочки, – "щоб курчата велися". Найбільш нетерплячі жінки вносили до хати гребені, мички, елементи ткацького станка, але роботи не починали, – "бо ще гріх".

8 (21) січня відоме в українців як Різдвяний день (співпадав з справжнім Різдвом рівно через два тижні) або Пів-Івана – день "вирядження" та "проганяння святок". Це засвідчує відома народна приказка: "Прийшов Предтеча і забрав свята на плечі". За давнім звичаєм у цей день заміжні жінки прив'язували мотузки до днища з гребенем і волочили їх від хати до хати, гостюючись по черзі в кожній з них. У деяких селах центральних районів України організовували гуртівні "вирядження" і "проганяння свят", для чого влаштовували в одного із господарів колективну гостину. Аналогічні складчини і "вирядження свят" влаштовувала молодь. Для неї теж приходила пора братися за роботу, про що нагадувала і народна приказка: "Тік і притік причинок приволік".

Наступного дня починалися вже справжні трудові будні. Жінки і дівчата пряли, ткали, вишивали, чоловіки – молотили, заготовляли дрова, ремонтували і майстрували знаряддя праці і т. п. Хоча весну треба було чекати ще досить довго, але подумки селянин був уже на ниві чи полонині.

Отже, традиційна різдвяно-новорічна обрядовість українців відзначалась надзвичайною багатоманітністю і виражала споконвічне прагнення хлібороба і скотаря забезпечити щастя і добробут, відвести зло, передбачити майбутнє і вплинути на нього. Святки сприяли зближенню й згуртуванню всіх членів сім'ї, сусідів і односельчан в одну велику родину, усвідомленню себе як єдиного кровного і духовного організму. Нехай же вони допоможуть нам згуртуватися й сьогодні, у велику і відповідальну пору визвольних змагань, згуртуватися кожною сім'єю, селом, містом – усією нацією. Хай ведуть нас до цього споконвічні ідеали, вилеліяні в неперевершених своєю святковістю, красою, добром і любов'ю обрядах, звичаях і традиціях, народному колядуванні і щедруванні.

¹ Франко І.Я. Людові вірування на Підгір'ю // Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 5. – С. 204.
² Колесса Ф. Людові вірування на Підгір'ї в с. Ходовичі Стрийського повіту // Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 5. – С. 91.
³ Курочкін О.В. Новорічні свята українців: Традиції і сучасність. – К., 1978. – С. 63.
⁴ Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія: (Історико-етнографічне дослідження). – К., 1977. – С. 103–111.
⁵ Ґонтар Т.О. Народне харчування українців Карпат. – К., 1979. – С. 97.
⁶ Франко І.Я. Людові вірування на Підгір'ю // Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 5. – С. 205.
⁷ Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження. – К., 1987. – С. 291.
⁸ Франко І.Я. Людові вірування на Підгір'ю // Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 5. – С. 205.
⁹ Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы: Зимние праздники. – М., 1973. – С. 269.
¹⁰ Сосенко К. Культурно-історична постать старо-українських свят Різдва і Щедрого Вечора. – Львів, 1928. – С. 73.
¹¹ Курочкін О.В. Новорічні свята українців: Традиції і сучасність. – К., 1978. – С. 74.
¹² Прислів'я та приказки: Природа, господарська діяльність людини. – К., 1989. – С. 400.
¹³ Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження. – К., 1987. – С. 290.
¹⁴ Курочкін О.В. Новорічні свята українців: Традиції і сучасність. – К., 1978. – С. 95.
¹⁵ Колядки та щедрівки: Зимова обрядова поезія трудового року. – К., 1965. – С. 541.
¹⁶ Прислів'я та приказки: Природа, господарська діяльність людини. – К., 1989. – С. 386.
¹⁷ Ґонтар Т.О. Народне харчування українців Карпат. – К., 1979. – С. 99.

Один з найзнаменніших і найвеличніших празників святкового календаря, яким власне започатковується рік, є Різдво Христове, що в народі йменують просто Різдвом. Розпочинається воно в опівніч після Святвечора між 6 і 7 січня. У давнину, як уже мовилося, це була Коляда – свято народження Сонця. З прийняттям християнства його було приурочено до народження Ісуса Христа. Відтак повсюди в храмах відправляють нічну Божу службу, яка завершується удосвіта.

Першими сповісниками народження Христа були діти та підлітки. Вдосвіта семи-восьмилітні хлопчаки йшли до односельці віршувати-віншувати, себто вітати родичів та сусідів зі святом Різдва Христового. На Чернігівщині віншувальники, заходячи до хати (обряд цей здійснювали удосвіта до сходу сонця, бо в різдвяну ніч "добрі духи-душі та бог урожаю залишалися в господарстві до сходу сонця"), казали:

— Зі Святим Різдвом будьте здорові!

Їм відповідали:

— Й вас також вітаємо й бажаємо здоров’я!

Після цього полазник декламував:

Менші діти здебільшого оббігали лише родичів і найближчих сусідів, приказуючи:

Або

Була й така форма віншування: підліток, оббігаючи в Різдвяну ніч оселі, показував господарям яблуко. Це означало, що він бажає, аби в них щедро вродила садовина. Полазника годилося обдаровувати ласощами або грішми.

Загалом віншувальників чекали з нетерпінням як добрих сповісників і щедро віддячували яблуками, горіхами, бубликами, а найчастіше спеціально випеченими маленькими хлібинами "з душею". Вважалося: чим більше дітей завітає до хати, тим щедрішим буде Новий рік. Колядували, як правило, лише хлопчики, дівчатка ж в передріздвяних обрядах участі не брали, оскільки за давнім віруванням на великі свята першими полазниками мають бути представники чоловічої статі, котрі й ощасливлять хату-господарство, і вже зовсім зле, коли першою провідає хазяїв жінка...

Після церковної служби, яка закінчувалась о 4-5-й годині, всі розходилися по домівках, Зайшовши до оселі, парафіянин врочисто сповіщав хатніх:

— Христос рождається!

Йому відповідали хором:

— Славімо його!

У давніші часи, принаймі до XVIII століття, у церквах під час богослужби співали світських колядок. Згодом, коли релігійний центр перенесли з Києва до Москви, Синод заборонив виконувати їх, оскільки в Росії подібних пісень не знали. Але ця заборона в Україні не виконувалась, тому московська патріархія змушена була видати спеціальний дозвіл колядувати лише з Богословника, в якому пропонувалися тексти виключно релігійного змісту.

Відтак після привітання родина сідала за вранішню Святвечерю, доки не зійшло сонце. Адже за віруваннями, добрі духи перебувають у хаті лише у сутінки. При цьому господар скроплював оселю свяченою водою, обкурював пахучим зіллям і запалював свічку – прообраз сонця, яке, на думку дайбожичів, "святкувало свої іменини". Помолившись, усі сідали на лави, застелені рушниками, при цьому годилося "продмухувати місце", щоб не покалічити добрих духів.

Після першої ложки куті господар піднімав келишок і виголошував:

— Будьмо здорові зі Святим Різдвом! Хай Господь милує нас і має нас у своїй опіці на кожному кроці, а всім померлим пошли, Боже, царство небесне, раювання в небі!

Після цього мили посуд, оскільки наступна трапеза вже мала бути скоромною. Всі з нетерпінням, адже нарешті закінчився довготривалий пилипівський піст, чекали м'ясних страв. Тим паче, що в кожній родині до Різдва готували свіжину – ковбаси, окорок, печене м’ясо, холодець та інші традиційні українські наїдки.

Розговіяшись, лягали спочивати. До обіду, як правило, ніхто не ходив у гості, винятком, а відтак і обов'язком, було лише "везти до діда вечерю". Під обідню пору, спорядивши святкові повози, одружені діти (син з невісткою чи дочка з зятем) провідували батьків або дідусів. Вони брали з собою три хлібини, кутю, сало та ковбаси, вінок, посвячений на Спаса та пляшку горілки. З ними були й діти, які перед цим не носили вечері. Батьки з нетерпінням чекали бажаних гостей: господар статечно виходив назустріч, одчиняв ворота і щедро напаковував сіна для коней. Господиня у свою чергу зустрічала дітей на порозі, цілуючи і вітаючи зі святом.

Нарешті з'їжджалася вся родина і гуртом сідала за святковий стіл. Запаливши свічку, господар першим смакував кутю, запрошуючи при цьому померлі душі, а присутнім зичив здоров'я, щастя й статків. Так почергово вчиняли всі гості. Наповнивши чарчину горілкою, ґазда виголошував святковий тост:

— Пошли, Боже, царство небесне й вічне панування в небі всім тим, що відійшли з нашого роду, а нам усім пошли, Боже, щастя, здоров'я, многая літа!

Родинна вечеря тривала допізна. Ніхто з присутніх не згадував сумних історій та образ, бо це трапезування мало "очистити всіх од скверни і об’єднати злагодою та любов’ю". Подібну символічну роль у гуцулів виконував і обрядовий танок "Кругляк", що ознаменовував Бога Сонця. Не обходилось, звичайно, і без колядок, серед яких найпопулярнішою була така:

Надвечір село знову оживало - починалося масове колядування. Щоправда, не в усіх місцевостяx України воно було однаковим: на Покутті діти ходили колядувати на Святвечір, на Слобідській Україні, Поліссі, колишній Гетьманщині й Гуцульщині – першого дня Різдва, а на західному Поділлі - лише вранці наступної днини. Та все ж першими розпочинали колядувати діти, а вже потім молодь і дорослі.

Різдвяні колядницькі гурти складали переважно парубки. Вони заздалегідь вибирали ватагу, себто керівника, Міхоношу, Козу, Пастуха з пугою та інших дійових осіб, які варіювалися в кожному регіоні. Козу, як правило, зодягали у вивернутий вовною назовні кожух, прилаштовували солом’яні роги, хвіст і дзвіночок на шию. З ними постійно ходили Циган, Лікар, Єврей, Смерть з косою тощо. Неодмінним атрибутом усіх колядницьких ватаг мала бути звізда, яку носив ватага (Береза).

Заходячи на подвір'я, колядники спочатку просили дозволу колядувати і, коли господар зголошувався, починали забавну виставу з віншувальних пісень-колядок та жартівливих сценок.

У поетичних текстах оспівувались господар, господиня та їхні діти, їм зичили щастя і здоров'я, а господарству — статків і щедрого приплоду. Якщо в родині були діти, котрі довго не розмовляли, то таким давали напитися води з ритуального дзвіночка. Це начебто мало "оживити дзвінкий голос". Жінки, аби в них росли великі коноплі, непомітно обливали Міхоношу водою. Якщо в оселі була дівчина, то вона обдаровувала кожного колядника яблуками чи горіхами. У деяких місцевостях України, крім хлопчачих, ходили й дівочі ватаги.

Одержані продукти молодь віддавала на "великі вечорниці", які справляли на Богородицю (8 січня). Це були чисто молодіжні розваги, і якщо на них приходив хтось із чоловіків, то над ним збиткувалися, глузували з нього й виганяли геть, бо, за повір'ям Мати Божа "родила сина без чоловіка". Зароблені гроші віддавали не громадські потреби та церкву.

У селах, як правило, організовували кілька колядницьких ватаг, і між ними нерідко відбувалися своєрідні змагання: хто більше збере дарунків. Але саме ці дійства створювали неповторний колорит і особливу святковість колядування.

З Різдвом пов'язано чимало прислів'їв: Дми не дми — не до Різдва йде, а до Великодня.
Краще Різдво тріскуче, ніж пекуче.
Обійдеться на Різдво без свяченого, а на Великдень без куті.
Не дивниця, що на Різдво метелиця (за різдвяними днями вгадували погоду і майбутній врожай).
Зелене Різдво — білий Великдень.
Який день Різдва, такий і на Петра (12 липня), бо як по Різдвові, так і по Петрові.

Наступний по Різдвові день – свято Богородиці. Особливо пошановували його жінки, вважаючи деінде ще більш знаменнішим, ніж саме Різдво Христове, оскільки воно пов’язане з Матір’ю Божою. У народі щиро вірили, якщо вагітна жінка або її чоловік будуть працювати в той день, то народиться дитина з фізичними вадами – шестипала, безпала або зі зрослими пальцями. На Богородицю можна було колядувати й жіночим ватагам.

Було за звичай у цей день відвідувати бабів, які приймали роди, пригощати пупорізок вечерею, а також справляти обіди та панахиди по померлих (вважалося, що вночі всі небіжчики сходяться до церкви і їм правлять молитви священики, які також померли).

У деяких місцевостях, зокрема на Галичині, до сходу сонця запалювали на подвір’ї Дідуха, перестрибували через вогонь і переганяли через нього домашню худобу, оскільки вночі "мають гуляти відьми".

Відтак з дайбозькими народинами Сонця християнство ув’язало один з найбільших своїх празників – Різдво Христове.

— Христос рождається!

— Славімо Його!

Своїм корінням вони сягають вглиб далеких язичницьких віків і пов'язані з одним із головних свят наших предків – днем зимового сонцестояння, сонцевороту. Для давньої людини воно знаменувало відновлення життєдайної сили сонця, перемогу світла і життя над зимовим мороком і омертвінням у природі. Свято це супроводжувалось численними звичаями, ритуальними діями, обрядами, зокрема обходом дворів з величальними піснями і побажаннями – колядами, або колядками.

Вчені доводять, що слово "колядка" є похідним від назви нового року: у древніх римлян – calendae januarine чи у візантійців – kalendai. Ця назва закріпилася у більшості європейських народів, зокрема у слов'янських: у росіян – коляда, у білорусів – калядá, у поляків – kolęda, у чехів і словаків – koléda, у болгар, сербів і хорватів – кóледа, у македонців – коледе та ін. Вона зустрічається вже у давньоруських джерелах. За свідченням західноєвропейського автора X ст. Олафа Трюгвесона, навіть мати князя Володимира Великого Малуша в свято Коляди гадала і віщувала перед троном свого сина¹.

Плинув час. Християнство, його ідеологи рішуче боролися з язичництвом, намагаючись викоренити поганські звичаї, обряди, культи і традиції. Особливу безпощадність у цій боротьбі проявила католицька церква. Відомий вчений-народознавець 3. Доленга-Ходаковський писав на початку XIX ст., що католицизм вчинив справжній розгром дохристиянської слов'янської культури. Однак, у багатьох випадках церква стикалася з такими розвинутими і тривкими народними традиційно-культурними структурами, що змушена була маневрувати і йти на компроміси. Саме таким компромісом було поєднання одного з найбільших свят християнського календаря – Різдва Христового з народним звичаєво-обрядовим комплексом – язичницькою колядою. Очевидно, прив'язаність широких народних мас до цього свята, його видовищність, атракційність були настільки привабливими, що церква не тільки допустила це поєднання, але й чимало реалій з антуражу язичницької святковості прийняла і використала у себе.

Це стосується, зокрема, обряду колядування, приуроченого в християнську епоху до свята Різдва. Дуже істотним та одним з найпривабливіших компонентів цього обряду залишаються колядки і щедрівки.

Величезний натиск церкви при підтримці державних чинників на народні колядні звичаї тривав протягом багатьох віків – від прийняття християнства до найновіших часів. В давньоруських літописах зустрічаємо відгомін боротьби проти "простої чаді", що "кликала коляду", вела "бісівські ігрища" на честь Коляди. Московські правителі спеціальним указом 1628 р. вимагали, щоб "коленды и овсеня и плуги не кликали". Наприкінці ХVІ ст. визначний полеміст Іван Вишенський закликав у своєму посланні до князя Острозького: "Коляды з мъст і съл учением виженъте... Щедрый вечер з мъст і съл в болота заженъте, нехай з диаволом съдит, а не с христиан ся ругает"². Навіть на початку нашого століття в 1907 р. станіславський єпископ Г. Хомишин у своєму посланні до духовенства картав народні колядні звичаї: "То поганський звичай коляда. А ще такі, як тут у вас, на гуцулах, коляди, то вже цілком не християнські. А ті ваші звичаї, які ви виробляєте в колядниках, то безбожні"³. Дожовтнева "Правда" від 5 лютого 1913 року у статті "Пісня під забороною" писала на основі матеріалу з Полтавщини, що "за спів колядок і пісень на Купала співаки потрапляють... у холодну"⁴.

На жаль, переслідування народного колядування не припинилося і після революції. Але тепер його, може, найзапеклішими за всі віки, гонителями стали недалекі лицарі "войовничого атеїзму". Як дивовижно зімкнулися на цьому терені безоглядна ортодоксальність цілком протилежних ідеологічних систем?! Парадокс? Ні, скоріше закономірний алогізм нетолерантності, вузьколобої нетерпимості і духовної деспотії.

Результатом цього багатовікового тиску стала підміна язичницьких елементів християнськими. Особливо це позначилось на текстовій формулі обов'язкового рефрену, який, За словами академіка Б.О. Рибакова, в давніх обрядових піснях був "і гімном-молитвою, і іменем божества"⁵. Очевидно, таку ж величальну функцію виконував рефрен і в наших давніх колядках. У християнський час рефренні величання язичницьких божеств замінено фразами "Ой дай, Боже", "Святий вечір", "Христос родився" і т. п.

І все ж, не зважаючи на понад тисячолітній історичний шлях, неминучі різночасові нашарування, діахронні еволюційні чи насильні зміни, впливи тощо, народні колядки дійшли до нашого часу, стійко зберігаючи характерні особливості змісту, традиційну форму, мелодику, спосіб виконання. Це, власне кажучи, один з яскравих феноменів стійкості народної традиційно-побутової культури.

Не вважаючи успішним, достатнім свій вплив на охристиянення народного колядного репертуару, розуміючи і реалістично оцінюючи важливість та впливовість цієї сфери духовності, церква вдається до більш ефективного засобу – створює свої релігійні пісні, тематично і змістово пов'язані з Різдвом, які також називає колядами чи колядками. Вони повинні були наблизити обряди і звичаї колядування до християнської різдвяної святковості, пов'язати їх з біблійно-євангельськими сюжетами, мотивами, образами, витіснити з репертуару, замінити народні колядки. Процес творення духовних колядок відомий в Європі з середньовіччя, в ньому брало участь багато церковних і світських авторів. їх творчість активізувалася релігійно-реформаційними процесами у Європі.

На Україні церковні колядки відомі з XVII ст. Тарас Шевченко не прогрішив проти історичної правди, коли в своїй драмі "Назар Стодоля", дія якої відбувається в XVII ст., вклав в уста козаків одну з таких колядок – "Бачить же Бог, бачить Творець, що мир погибає, архангела Гавриїла в Назарет посилає". Завдяки підтримці і популяризації церквою, духовенством різдвяні колядки набули значного поширення в народі. Цьому сприяла також, за словами І. Франка, "безперечна поетична стійність многих набожних коляд"⁶, простота і дохідливість трактування біблійних сюжетів, демократичний дух. Вони розповсюджувалися як усно, так і серед письменних людей у рукописних збірниках – так званих "кантиках", а з кінця XVIII ст. – і в друкованих збірниках. Уже в першому виданні почаївського "Богогласника" (1790 р.), до якого увійшло близько 250 церковних пісень, міститься значна кількість коляд. Пізніше релігійні коляди друкувалися в різних виданнях, у тому числі і окремими збірниками, що найчастіше називалися "Колядниками". З часом, в процесі усного побутування та в результаті різних літературних обробок вони зазнали багатьох змін, так що іноді відомі і поширені зараз тексти помітно відрізняються від тих їх первісних зразків, що вийшли з-під пера духовних поетів XVII – XVIII століть.

В радянських виданнях коляди релігійного змісту до останнього часу не публікувалися. Але якщо нині ми відкриваємо духовну, культову хорову творчість композиторів, то чому мають залишатися закритими релігійні колядки і щедрівки? Тим більше, що їх функціонування ніколи не обмежувалося лише церковною сферою, вони здавна широко увійшли в народне середовище, стали важливим компонентом побутово-обрядового співу, народного театру, вертепу.

Розглянемо світські і релігійні колядки і щедрівки.

* * *

Перші відомі записи українських народних колядок і щедрівок походять з другого десятиліття XIX ст. і належать визначному слов'янському народознавцеві 3. Долензі-Ходаковському⁷. Шість народних колядок з'явилося в збірнику М. Максимовича "Малороссийские песни", виданому в Москві 1827 р. У передмові до збірника галицьких польських і українських пісень, що вийшов у Львові в 1833 р., Вацлав з Олеська зазначив, що він не включив цих пісень, оскільки вони, мовляв, є загальновідомими, друкованими у т. зв. "Кантиках" (збірках церковних пісень). Тут Вацлав з Олеська явно не зрозумів специфіки народних колядок, змішав і ототожнив їх з церковними колядками.

Особливо велику роль у збиранні і вивченні народних колядок зіграли діячі "Руської трійці". З початку 30-х років XIX ст. М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький та їх товариші займалися цілеспрямованим і системним збиранням творів цього жанру у різних місцевостях Галичини. Винятково велика заслуга належить тут, зокрема, І. Вагилевичу. З раннього дитинства він був очарований народними колядками. Згадуючи про це, він писав в одній із своїх праць: "Може й бути, що ця велична древня поезія коляд зі своїм особливим заповіданим світом розпалила мою уяву, пробудила мою душу від дрімоти. Навіть може бути, дала перо в руки". Записані ним у 1834 р. у рідному селі Ясені (тепер Рожнятівського району Івано-Франківської області) 15 колядок викликали захоплення в гуртку М. Шашкевича, 7 колядок з цих записів було надруковано в альманасі "Русалка Дністровая" (1837 р.). А вже на початку 40-х років збірка Вагилевича охоплювала близько 200 творів. Сподвижникові "Руської трійці" Іванові Бірецькому належить збірка колядок з Лемківщини. Взагалі членами цього угрупування записано близько трьох сотень народних колядок і щедрівок. На жаль, у свій час їх не вдалося видати окремою збіркою, хоч такі спроби робилися вже в кінці 30-х – на початку 40-х років. Але записи "Руської трійці" поширювалися в рукописних списках, ними користувалися відомі вчені свого часу, зокрема, П.Й. Шафарик, В. Мацейовський, І. Срезневський, М. Костомаров, М. Погодін, О. Бодянський та ін.

Діячами "Руської трійці" започатковано вивчення та наукове осмислення цього явища. Вчені Шашкевичевого гуртка заклали основу класифікації народних колядок, якою користуються і тепер, вони перші вказали на відмінність народних колядок від церковних, висловили стурбованість, що перші все більше витісняються другими, "згасають" на Слов'янщині.

Згодом зібрання українських колядок поповнилося записами П. Чубинського, М. Лисенка, І. Франка, В. Гнатюка, Б. Грінченка, А. Малинки, Ф. Колесси та ін., а також збірками нашого часу. Цінним здобутком на цьому полі, зокрема, є об'ємний том "Колядки та щедрівки" (Київ, 1965 р.), що вийшов одним з перших у серії багатотомного видання "Українська народна творчість". Наукове дослідження цього предмета розгорнулося в працях О. Потебні, В. Антоновича, М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського, І. Свенціцького, російського вченого О. Веселовського, румунського – П. Карамана та ін. Їх заслуги в цій сфері відомі і загальновизнані.

Уже в минулому столітті вчені констатували, що в українському фольклорі, порівняно з уснопоетичними традиціями інших народів, колядки збереглися найкраще, найповніше і найбагатше. Особливо з погляду розмаїття зразків, сюжетів, цілісності тексту, архаїзму змістових і структурно-поетичних рис, відображення діахронних еволюційних нашарувань тощо. Саме тому дослідження народних колядок в загальнослов'янському чи й ширшому плані базується здебільшого на українському матеріалі.

Тільки в українському фольклорі відома назва "щедрівка". Щоправда, дослідники (Олександр Потебня, Володимир Гнатюк, Філарет Колесса) не бачили якоїсь суттєвої обрядово-функціональної відмінності між "колядками" і "щедрівками", вважали другі синонімним утворенням на українському ґрунті від поширеного приспіву "Щедрий вечір, добрий (чи Святий) вечір". Але вже перші збирачі колядок і щедрівок помітили, що вони розрізняються за приуроченістю і за часом виконання: колядки – в Різдвяні свята (виконавцями їх є хлопці чи молоді і старші чоловіки), а щедрівки – на Щедрий вечір під Новий рік, або, як на західноукраїнських землях, – напередодні Водохреща. Традиційно їх виконували дівчата і жінки.

Характерними для народних колядок і щедрівок є їх урочистий, величальний настрій, в змісті – побажання успіхів у господарюванні, щастя в сім'ї і родині, здійснення задумів і мрій. Традиційними структурними елементами є заспів (основна частина колядки), приспів (рефрен), поколядь (або поспів), десятискладова і восьмискладова (в щедрівках) метрична будова вірша. Типовими колядними заспівами служать, наприклад, слова "Чи дома, дома, пан-господарю?", "Гордий і пишний пан-господарю", "Чи спиш, чи чуєш, пан-господарю". Поколяді – це своєрідне резюме змісту колядки з обов'язковим побажанням:

При збереженні основних жанрових рис змісту і форми народні колядки та щедрівки протягом віків зазнавали значного впливу історичних подій, соціальних обставин різних епох, підлягали певним змінам і переробкам відповідно до потреб свого часу. Розглядаючи народні колядки за їх хронологічними ознаками, можна виділити кілька їх основних груп.

Перша – найстаріші колядки, позначені доісторичним, міфологічним світоглядом, первісними космологічними уявленнями, язичницькими віруваннями. В них йдеться про створення світу, світове дерево з птахами-творцями, небесні світила, божества тощо. Особливо цікава з цього погляду лемківська колядка (відома також у записах її варіантів з інших місцевостей України):

В колядках цієї групи яскраво виражене обожествлення небесних світил, сил природи, наголошується залежність добробуту людини від цих сил, тісного органічного співжиття з природою, чітко проступає ритуально-магічна спрямованість колядних обрядів і колядкового співу.

Друга група – пізніша верства колядок, в яких відлунює епоха Давньої Русі з дружинно-князівським побутом, з походами "хлопців-молодців" на Чорномор'я, "У край Дуная", до Царгорода, з облогами міст, полюванням на "грубого звір'є", "чорного тур'є", "сиве оленє" тощо. У цих колядках знаходимо описи давнього військового спорядження і зброї ("вороні коні", "тугії луки", "сніпки стрілок", "острії мечі"), реалії побуту ("тереми рублені", "тисові столи", "хрущаті обруси", "вино черлене" і т. п.), значне місце займають у них мотиви і образи, властиві для героїчного епосу:

Третю часову групу складають колядки, в яких певною мірою позначилися історичні події і суспільні відносини періоду боротьби українського народу проти татаро-турецьких нападів і польсько-шляхетського поневолення. В них досить часто зустрічаються згадки про "козаків-молодців", "панів-гетьманів", захист рідної землі, визволення міста від облоги "турків-ворогів", звільнення бранців, похід "у невір-землю, у Туреччину" і т. п. Ці колядки нерідко перекликаються з народними історичними піснями і думами.

Четверта група – колядки новішої епохи, вони майже зовсім позбавлені властивого цьому жанрові пафосу ідеалізації, за змістом та емоціональною тональністю наближаються до соціально-побутових пісень. Наприклад, у одному з новіших варіантів поширеної колядки "Ой в чистім полі близько дороги", подібно відомій народній пісні "Нема в світі правди", звучать нарікання на несправедливість існуючого суспільного ладу:

За народною традицією під час колядних обходів дворів колядники вшановували усіх членів сім'ї. Тому пісні розподіляються за змістом і за об'єктом величання, а саме: господареві, господині, хлопцеві, дівчині, вдові та ін.

Мотиви і образи колядок для господаря зосереджені навколо хліборобської праці. В ідеалізованому світлі представляються здійсненими мрії господаря про багатий урожай, щедрий приплід худоби, добробут, щастя, дружну працю всієї родини, пошану в громаді тощо. Поезія хліборобської праці, щастя і високої гідності людини виражена в колядках яскравими засобами з широким використанням гіперболізації: Господар "сидить собі в новій світлонці", "золото сіє", рахує "стада незліченії", у нього "воли все половії", "плуги все золотії", "двори все кедровії", "всі коні воронії", за столом бажані гості, а на полі –

Колядки для господині оспівують значимість її домашньої праці, охорони сімейної злагоди, затишку, незамінимість у вихованні дітей. Колядки доносять ту величезну любов і повагу, якими здавна в нашому народі була оточена жінка, мати. Образ господині і все, що вона робить, поетизовані:

Широкий спектр сюжетів і мотивів охоплюють колядки хлопцеві. У них мовиться про його підготовку змалку до хліборобської праці, допомогу батькові і самостійну зайнятість у господарстві. Як одне з достоїнств парубка підноситься його воїнське молодецтво, лицарська хоробрість. Він бере участь у бойових походах, переможно змагається і перемагає ворога, відвойовує рідний край. Неодмінним бойовим товаришем хлопця є казковий чудо-кінь, що виручає господаря з різних клопотів, рятує його від грізних небезпек. Значне місце в цих колядках відведено темам пошуку дівчини та одруження парубка. Вибір пари зображено в алегоричній формі. Для цього він іде на полювання, бере з військом облогою місто, відмовляється від золота, різних дарів і приймає лише "красну панну". В колядках звеличується не тільки господарність, лицарство, краса парубка, але і його чемність, послушність батькам, шанобливе ставлення до "людей старших", вміння на "дудочку" чи "скрипочку" грати, "гарно співати" і т. д.

В колядках дівчині оспівується її врода, яка, звичайно, підноситься до ідеалу жіночої краси і привабливості. Дівчина порівнюється з сонцем, зорею, пишною рожею, червоною калиною. Основними якостями в колядковому образі дівчини є її скромність, працелюбність, підготовленість до господарської домашньої роботи, вірність у коханні. Власне, тема любові і щасливого одруження домінує в цьому підрозділі народних колядок. Подекуди в них навіть бачимо виразний переклик з обрядовими весільними піснями.

При традиційному обколядовуванні не залишаються поза увагою вдови, сироти та інші скривджені долею люди. Колядна пісня висловлює співчутливе ставлення до них, несе їм потіху, розраду, оптимістичну духовну настроєність.

Окремі колядки адресовані ремісникам різних профілів, рибалці, купцеві, пасічникові, мельникові та ін. У величальному плані утверджується важливість і корисність для сім'ї й громади усіх видів роботи та господарських занять.

Слід зазначити, що в народних колядках і щедрівках надзвичайно високо поставлено працю. Будучи спрямованими в своїй первісній функціональній заданості на забезпечення успіхів у господарюванні, в них, навіть після пізнішого вивітрення цієї магічної значимості, збережено яскраву поетизацію праці, її піднесено не просто до першорядних житейських, економічних факторів, а до статусу основної сфери виховання, вияву і утвердження морально-етичних якостей людини. Мабуть, тому народна уява не раз залучала до своєї простої хліборобської праці найвищі божества, в тому числі – і з християнського пантеону: за плужком, що в полі оре, "сам Господь ходить", святий Петро поганяє або водить волів, "Божа Мати їсти носить" і т. п.

Іншою пріоритетною цінністю, що возвеличується в народних колядках і щедрівках, є сім'я. Власне, ці твори переконливо показують, що здавна ідеалом нашого народу була демократична сім'я, де господар "раду радить" з дружиною та з іншими її членами, де всі зайняті чітко визначеним колом обов'язків, де панує злагода, мир і любов, де в атмосфері батьківської опіки ростуть і повноцінними людьми виховуються діти.

В колядках і щедрівках говориться про обов'язок людини, особливо чоловіків, служити громаді, захищати Вітчизну від ворогів, боротися з кривдою, несправедливістю, бути чесним, шанувати батьківські традиції. Велика увага приділена в них таким категоріям, як людяність, співчутливість, милосердність у взаєминах. Коротше: величальний, утверджувальний пафос народних колядок і щедрівок спрямований до найбільш сокровенних житейських справ людини і основних, неперехідних її цінносних субстанцій. Саме ця багата гуманістична сутність колядок і щедрівок – одна з найголовніших причин їх довговічності і глибокої вкоріненості в народній традиції. А ще улюбленими стали вони за властивий їм оптимістичний заряд, світлий настрій, святково-романтичну піднесеність над важкою буденною прозою.

Колядки, як писав І. Франко, переносили думки селян "в якийсь світ, близький і рідний їм, а при тім зовсім відмінний від того, серед якого минає їх убоге, клопітливе життя. Пісня виповідає простими словами їх найглибші, сердечні бажання, показує їх не як бажання, а як дійсність. Слухаючи колядки, такий бідолаха хоч на хвилю бачив себе заможним господарем... Пісня радує його, а глухе почуття дійсних життєвих клопотів хоч на хвилю уступає на бік, випливає сльозами, – не гіркими, але такими, що облегшують душу. Оце і єсть сила і суть поезії ⁸.

Поетично-величальна піднесеність і впливовість народних колядок та щедрівок підсилювалася і тим, що їх виконання оєднувалося з відповідними обрядовими, музичними, танцювальними та ігровими елементами. На Україні групи колядників готувалися заздалегідь, вони мали своїх керівників ("береза", "счинальник"), які повинні були добре знати репертуар, вміли вести все колядне дійство. В Карпатах групи колядників ще й досі включають кількох музикантів, а на Гуцульщині – і двох-трьох танцюристів ("плєсунів"), які виконують при підході до хати і в хаті давній обрядовий "плєс". Великого поширення набуло колядування з участю "ряжених" – переодягнутих, з розігруванням народних вистав: "Коза", "Зірка", "Вертеп".

Весь народний колядний комплекс, справляючи сильне враження, став однією з найулюбленіших складових народної традиційно-побутової культури. Але йому здебільшого властивий світський характер. Тому не дивно, що церква намагалася якомога більше "охристиянити" народний звичай колядування, особливо через репертуар колядок.

* * *

Відмінність між давніми народними і церковно-релігійними колядками очевидна: вона в змісті, образній системі, структурі, віршовій формі, мелодиці, характері виконання. Якщо перші співаються лише під час колядних обходів, під хатою і в хаті, то другі стали також часткою різдвяних церковних відправ і богослужінь. Народні і церковні колядки чітко розділялися в народі: перші називалися "старосвітськими", "сусідськими", "ґаздівськими", "людськими", "притчами", другі – "церковними", "христосанками". Така понятійна диференціація колядок і нині ще подекуди зустрічається в народній традиції.

В дослідницькій літературі з самого початку вивчення колядок і щедрівок також чітко вирізнялися народні й ненародні твори з цими назвами. Але в радянський час колядки релігійного змісту або зовсім замовчуються, або ігнорується чи применшується їх культурна функціональність і значимість. Такий підхід хибний і явно несправедливий.

Іван Франко, розглядаючи релігійні колядки, наголошував, що вони повинні привернути увагу історика нашої літератури, що предметом пильного дослідження мають стати процес поставання тих пісень, їх джерела, літературні традиції, "які в них находили більше або менше ясний відгомін", а також порівняння з церковними піснями інших народів, щоб таким шляхом вияснити і оцінити властиву їм історико-культурну вартість⁹. Слід зазначити, що в такому плані ця програма, за винятком того, що для її реалізації зробив сам І. Франко, залишається і досі невиконаною в нашій науці.

Помимо релігійних тенденцій і впливу європейської літературної традиції, з якими пов'язане виникнення українських церковних коляд, важливу роль відіграли тут і чинники національно-культурного, соціального та політичного характеру. Вони належать до тієї частини літературної традиції свого часу, яка своїм змістом, мовою протистояла поневоленню українського народу, денаціоналізації церковного життя і представляла в нашій літературі XVII – XVIII ст., за словами І. Франка, "несмілі, але все-таки замітні кроки в тім напрямі, котрий був єдиноспасаючим, – до народу, до народної мови"¹⁰.

Виходячи з аналізу обширного історико-літературного матеріалу, І. Франко переконливо стверджував, що наші релігійні коляди постали в атмосфері того духовного життя, яке творилося нижчими верствами давньої української інтелігенції, що їх авторами були здебільшого "прості братчики та послушники монастирські", представники рядового світського духовенства, а то й малописьменні, "але тим ближчі до народу дяки. Все се народ бідний, робучий, покривджений долею народ"¹¹. Завдяки цьому в їх твори на релігійні теми влилося так багато з навколишнього народного життя, в тому числі й гостро соціальних моментів.

Насамперед прикметним і дуже важливим є те, що більшість безіменних авторів українських релігійних коляд добре розуміла і відчувала народну, чисто людську сутність самого свята, Різдва, до якого приурочувались їх твори. Так, навіть у тісних рамках розробки певних євангельських оповідань, вони не обмежувались лише догматично-сакральним тлумаченням сюжетів, образів і мотивів, а не раз давали їм своє освітлення, власну творчу інтерпретацію, робили співзвучними з думками і настроями простих людей, з актуальною житейською проблематикою.

Добре простежується, зокрема, пов'язаність змісту коляд з демократичною ідеєю, що Христос від самого свого народження – Бог бідних, покривджених. В цьому плані особливого поширення набула розробка сюжету про появу на світ Христа: "в яслах, на сіні" серед тварин у бідній стаєнці на околиці міста Віфлеєма, а першими привітали його бідні люди-пастухи. Автори наших колядок вносять у цей сюжет багато деталей з простонародного побуту, і особливо характерне те, що роблять при цьому сміливі соціально-тенденційні виходи, наголошують, що Христос народився "не в царській палаті, но межи бидляти на пустині, у яскині, а треба всім знати", що він "убого ся народив, багатого засмутив..." і т. п.

В цьому колядковому дусі тема Рождества представлена в багатьох творах літератури і образотворчого мистецтва, як, скажімо, "Коляда" Богдана-Ігоря Антонича.

Релігійні колядки творилися в руслі літературних традицій свого часу, в дусі відмінної від народної поетики. Але безсумнівним є те, що їх автори знали народні колядки та щедрівки, і в немалій мірі використовували їх досвід. Бачимо це в помітній увазі до аграрної теми і реалій народного побуту та в способі їх окреслення і трактування. Неодмінними в оточенні новонародженого є домашні тварини. Пастухи приносять у дар ягня, оправдовуючись, що "больше не може пастор дати з бідної хати".

Це вже ціла побутова сценка з грою на традиційних інструментах – цимбалах, сопілках, свирілах, зі співом і танцями, властивими для народного звичаю колядування. Народні музичні інструменти вкладаються в руки поважним біблійним персонажам, пророкам, яких колядка залучає до величального співу: "Стань, Давиде, з гуслями, заграй пісні враз із нами".

В народному дусі трансформується і тема сім'ї, яка представлена в образі Святої родини: матері з дитям і їх опікуна Йосифа. В центрі уваги – піклування, турбота про немовля: "Марія мати сина леліє, Йосиф старенький пеленки гріє", "святий Йосиф в руках носить пелюшки маленькому", він помагає Марії забавляти, колисати Ісуса, приспівує "Люляй, люляй" і т. п. Із зворушливою людською теплотою і простими природними барвами змальований образ матері, співзвучний з класичною рафаелівською композицією Мадонни:

Образ матері висунутий на перший план у колядці "Не плач, Рахіле". Переспівуючи сюжет з євангельського оповідання про вбивство царем Іродом дітей до двох років, щоб таким чином позбавитись від предсказаного пророками новонародженого суперника, автор колядки основну увагу приділив стражданням єврейської матері за втраченими "чадами", намагається потішити її, вишукуючи для цього найніжніші слова ("Пощо, горлице, ти, голубице, тоскуєш і плачеш, тяженько зітхаєш?"). Гнів його спрямований проти "нечестивого", "злого кровопійця, Ірода-убійця" – класичного прообразу тих самодержців-деспотів, що намагалися утвердити свою необмежену владу на крові і кривді тисяч невинних жертв. Тут бачимо використання поширеного в народних колядках порівняння дітей з зорями "у небес просторі", а також виразний переклик із знаменитою гуманістичною формулою української народної поезії "Кров людськая – не водиця".

Якщо навіть ця колядка не оригінальний український твір, а, як припускає І. Франко, переклад чи переспів, то й у цьому останньому випадку вона робить велику честь нашій давній літературі своїм світлим гуманістичним пафосом, проникливим філософським утвердженням незнищенності народу, його духовності ("діти... не умирають, а пробувають", "тілом хоть померли, душами же цілі"), щирим співчуттям до недолі інших народів, що ми сьогодні назвали б справжнім інтернаціоналізмом.

Можна вказати і на багато інших коляд, в яких на першому місці не догматичні, а загальнолюдські категорії, твори, які черпали свій зміст, виражальні засоби не тільки з канонічних церковних джерел, а й з апокрифічних легенд, а також з народної творчості, фольклорного художнього досвіду. Зрозуміла річ, що між релігійними колядками є чимало і таких, що не виходять з рамок завіршованих біблійних сюжетів, позначених риторикою і схематизмом. Але, власне, і не вони переступили межі свого часу, набули популярності, а твори, яким властиві простота, щирість тону і чуття, які, за словами І. Франка, мають на собі "вірний знак високої поетичної стійності.., знак правдивої поезії, котра розширює добре чуття чоловіка далеко поза рамки тісного егоїзму і доставляє йому тим найчистішу радість"¹².

Саме такі колядки входили в активний народний пісенний репертуар, зазнавали в процесі побутування не тільки обробки, модифікації, а й значної фольклоризації. Примітною є тенденція наближення релігійних колядок до народних шляхом посилення господарсько-сімейних мотивів й етнографічно-побутового колориту, наприклад, приспів у колядці "Бог ся рождає": "Тут-ки лемки співають, подоляни іграють, волиняк щось міркує, бойко легко танцює, гуцул трембітає, полтавець плясає" і т. д. В релігійних колядках з'являється і характерний для народних побажальний ("віншувальний") мотив: "Даруй літа щасливії сему господарю" ("Нова радість стала, яка не бувала"). Яскравим зразком тісного поєднання релігійної колядкової традиції з народною є загальновідома колядка чи щедрівка "Добрий вечір тобі, пане господарю".

Змикання обох цих традицій простежується і в поширеному пародіюванні народних релігійних колядок. Наближення релігійних колядок до світського життя відбувається також шляхом внесення в їх зміст суспільно-політичних, патріотичних мотивів. Так, у давню колядку "Во Вифлеємі нині новина" входять рядки "Глянь оком щирим, о Божий Сину, на нашу землю, на Україну..." У XIX – XX ст. набули поширення літературні обробки і переспіви народних та релігійних колядок, творення нових колядок з використанням традиційних мотивів і відомих мелодій (наприклад, "Сумний святий вечір").

Популярність і привабливість так званих релігійних колядок зумовлювалися значною мірою багатством і простотою їх мелодій, основаних здебільшого на народному мелосі. Не випадково ці мелодії увійшли в творчість наших найвизначніших композиторів. Обробці, аранжуванню колядок і щедрівок багато уваги приділяли М. Лисенко, М. Леонтович, К. Стеценко, О. Нижанківський, О. Кошиць, С. Людкевич та ін.

Зважаючи на все це, не можна не погодитись з глибоким висновком І. Франка, який бачив у кращій частині релігійних колядок майстерний сплав в "одну органічну цілість" євангельського і народного елементів, догматичного і чисто людського настрою; твори, "яких не поВстидалась би жодна література на світі і котрі сміло можуть видержати порівняння з найкращим, що тільки є на полі християнської гімнології, твори, котрі справедливо і по заслузі здобули собі серед народу таку широку популярність і не стратять її доти, доки серед того народу тривати буде тепле чуття релігійне і прив'язання до своїх гарних поетичних звичаїв і обрядів"¹³.

* * *

Уже з цих побіжних заміток видно, що хоча світські народні та релігійно-церковні колядки і щедрівки – явища відмінні з генетичного, змістового і поетичного поглядів, все ж якоїсь непрохідної межі між ними, про яку мовиться в працях деяких наших радянських авторів, немає. Безпідставні і категоричні твердження, що релігійні колядки і щедрівки "не мали нічого спільного з народною творчістю", що "ні змістом, ні формою народні колядки не впливали на церковні твори" і т. п.¹⁴.

Не було розмежування, функціональної диференціації між церковними і світськими колядками та щедрівками і в самому побутуванні. В народі, як було раніше зазначено, їх розрізняли, але під час колядування виконувались звичайно і народні, і релігійні колядки. В Карпатах ще й донині зберігся традиційний демократичний звичай, коли керівник колядного гурту – "береза" – запитує господаря: "Якої колядувати – ґаздівської чи церковної?". При такому виборі прив'язаність до народних колядок нерідко бере верх, особливо коли обколядовують членів сім'ї. Але водночас знаходиться в колядному сценарії місце і для релігійних колядок.

То ж немає найменшої підстави применшувати, дискримінувати так звані релігійні колядки і щедрівки. Вони давно стали органічною часткою української національної культури, яка живе і приносить радість людям ось уже впродовж кількох століть. Разом з народними колядками і щедрівками вони плідно позначилися на розвитку нової української літератури, музики, театру, живопису.

Час повертати їх до активного фонду української національної культури.

Посилання:

Кому з тих, хто народився і виріс в селі не знана ця похідна і надміру простенька колядка, з якою ми оббігали сусідів та хрещених, щоб оповістити про Різдво Христове й отримати за це щедрі подарунки:

Нашим далеким пращурам цей обряд відомий ще з IX сторіччя. Існує припущення, що прийшов він од римлян. Тамтешні хлібороби протягом тижня з 17 по 23 грудня (за старим календарем) гучно відзначали зимові свята, так звані Сатурналії. До них готувалися заздалегідь: відгодовували жертовне порося, готували обрядові страви, обсилали один одного дарунками, організовували – різноманітні забави та ігри. Ця обрядодія безпосередньо пов'язана з покровителями врожаю, а відтак і багатства – богом Сатурном та його дружиною Опс.

Сатурналіям передувало свято Бруналії, яке відзначали двадцять чотири дні (з 24 листопада по 17 грудня – за кількістю літер греко-латинського алфавіту). Воно символізувало настання зими та завершення хліборобського року.

Ця традиція, що прийшла до нас через Балкани, на думку визначного дослідника дохристиянських вірувань Івана Огієнка, зробила певний вплив і на обрядовість наших пращурів, зокрема на святковий календар. Як на мене, з цим можна погодитися лише частково, оскільки з давніх-давен напередодні Коляди, починаючи од Введення, наші далекі попередники урочисто святкували місцеві празники, які традиційно оформилися лише за християнськими назвами: до таких зокрема належать Катерини, Андрія, Варвари, Миколая та ін.

Свято української Коляди відзначається протягом двох тижнів – з 7 по 19 січня. Це період так званого зимового повороту сонця. У народі казали: "Сонце на літо, а зима на мороз". За дайбозькими уявленнями це зустріч нового сонячного року, а звідси і свято народження Сонця – найзнаменніший зимовий празник, що об'єднувався цілим каскадом обрядових дій. Усі вони так чи інакше стосувалися завершення хліборобського циклу, що підтверджують численні ритуалізовані дійства (кутя, посівання зерном, виготовлення Дідуха тощо).

З прийняттям християнства розпочався інтенсивний наступ на утрадиційнений святковий календар дайбожичів. Особливу боротьбу церква повела зі святом народження Сонця, в тому числі з Колядою, замінивши її народженням Христа. Ще у V столітті (440 – 461 рр.) папа Лев І Великий скаржився, що римляни святкують не Різдво Христове, а Сатурналії, тобто схід (народження) сонця. Подібне зустрічаємо і в нас. В одній із збірок законів, виданих у російській імперії, читаємо: "Вечором напередодні Різдва Христового та протягом свят організовувати, за стародавніми ідолопоклонними звичаями, ігриська, і, наряджаючись у кумирську (ідольську) одіж, танцювати вулицями і співати сороміцькі пісні, – забороняється".

Про це йдеться і в "Синопсису" (огляді), виданому 1674 року Києво-Печерським архімандритом: "Ніції пам’яти того біса Коляди й доселі не перестають обновляти, наченше од самого Рождества Христова, по вся Святия дні собирающеся на богомерзкія ігралища, пісні поють і в них аще і о Рождестві Христовом поминають, но зде же беззаконно і Коляду, ветхую прелесть діаволскую, много повторающе, присовокупляють".

Усе це красномовно свідчить, що народ не бажав одрікатись від своїх давніх традиційних обрядів. Християнській церкві довелося піти на певні поступки. Таким чином свято народження Сонця було пов'язано з народженням Ісуса Христа, а в святковій обрядовості залишено чимало давніх структур, зокрема колядки та щедрівки. Щоправда, спочатку було намагання вилучити цей високопоетичний жанр, в якому оспівується щедрість ниви, врожаю, величаються господарі дому та їхні діти, звучать побажання щастя і здоров'я у новому році, тобто вшановується природа й людина.

За дуалізму, тобто двоєвір’я, колядки і щедрівки або доповнювалися християнськими символами, або ж створювалися нові, де оспівувались Христос, Мати Божа. Особливо чимало таких текстів створили вихованці Києво-Могилянської академії (XVII — XVIII ст.), а на західноукраїнських землях — ченці Почаївської лаври (XVIII ст). Саме з цього періоду в обрядовому мелосі починав переважати християнський елемент, а термінологічне поняття-Коляди втрачатись. Нині вона зустрічається лише у піснях та сценічних дійствах (колядницькі ватаги та щедрувальницьке посівання).

Деякі вчені вважають, що первісне значення Коляди ще залишилося в деяких реліктових обрядах. Одне з них — свято Корочуна. Про те, що це давня назва Коляди свідчать записи у Іпатіївському та Новгородському літописах. Пізніше ця назва зафіксувалася в побуті — дійовій особі колядницької ватаги, обрядовій назві різдвяної паляниці на Закарпатті тощо. Дехто пояснює її походження від слова "корочун" — один з найкоротших днів на Спиридона, тобто 25 грудня, або ж від "покрочував" — почав видовжуватися (з цього числа день починає прибувати).

З Колядою тісно ув’язується і свято Туриці (на честь бога Тура), яке святкувалося в Галичині та Подністров’ї. У цей час господарі водили селом бичків і приспівували:

Як уже мовилося, свято Сонця — Коляда відзначалося протягом двох тижнів січня. Це цілісний комплекс новорічних обрядодій, куди входять Різдво, Василі та Водохреща. День, що передував Рідзвові, називався Святвечір, Багатвечір, Багата кутя, Вілія. До нього слід було впоратися з усіма господарськими справами, натовкти ячменю чи пшениці для куті та зготувати дванадцять (деінде — дев’ять) пісних страв, серед яких обов’язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею чи капустою, тушкована картопля, узвар і кутя. Всі ці страви годилося готувати на вогнищі з дванадцяти полінець. Вогонь добували за допомогою кресала.

На Святвечір, за традицією, всі члени родини мали бути вдома: хто ж спізниться, той "цілий рік блукатиме поза хатою". Натомість. якщо між членами сім’ї або сусідами були сварки, то їх годилося залагодити в цей день, "щоб на Різдво був спокій і мир". Найповажнішою особою на Багату кутю вважався господар котрий виконував роль давнього жерця — його слово, порада чи наказ вважалися незаперечними, йому належало внести сіна для кубельця на покуті, встановити Дідуха та інше. Допомагали у цьому молодші сини.

Як уже мовилося, серед різноманітних страв на Святвечір обов'язково мала бути кутя. Її готували з пшеничних або ячмінних зерен (на півдні України з рису). Перед тим їх вимочували у воді, товкли в ступі, сушили і знову товкли, щоб звільнити від луски.

Кутя з давніх-давен вважалася основною обрядовою стравою. З цього приводу Ф. Вовк писав, що одварені у воді зерна пшениці або ячменю, приправлені медом, та зварені у воді сушені овочі "нагадують ще неолітичну добу". З кутею пов'язано чимало обрядодій. Наприклад, після її приготування господині обов'язково дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик горщика — це віщує добробут, а запали — лихе передвістя. До звареного збіжжя додавали у певних пропорціях солод: звідси, мабуть, і пішла відома приказка "Передати куті меду". В деяких регіонах кутю заправляли товченим маком, волоськими горіхами або родзинками, потім усе це розмішували з узваром.

На особливу увагу заслуговує обряд "нести кутю на покутю". Вона мала стояти на столі в новому горщику протягом усіх празників (щоправда, до кожного свята її варили окремо). В одних районах України її вносив найменший син у родині. Напередодні батько виплітав йому нові вовняні рукавички, зодягши які, хлопчик брав горщика і промовляв:

— Несу кутю на покутю, на зелене сіно, щоб бджоли (чи курчата) сіли!

На півдні України, як правило, кутю несла до столу господиня, тимчасом усі присутні сидячи супроводжували цю дію квоктанням ("кво-кво"). Коли ж господиня ставила на стіл узвар, усі вставали і кудкудакали ("кудкудах-кудкудах"). Все це робилося для того, щоб гарно неслися кури й виводили курчат. Подекуди цей обряд покладали на дітей, подекуди, наприклад на Чернігівщині, господиня сама імітувала пташині голоси. На Черкащині, несучи горщик, господиня приказувала:

— Кутю на покутю, узвар — на базар, а пироги — на торги. Кво-кво-кво...

А діти їй відповідали:

— Цяп-цяп-цяп...

Прилаштувавши горщик, вона підходила до малят і, поскубуючи їх за чубчики, примовляла:

— Чуб-чуб... (щоб курчата були чубатими).

Горщик з кутею обов'язково ставили на покуті в кубельце, яке робили а найзапашніших сортів сіна. Таке місце ще називали яслами, оскільки за християнським вченням Мати Божа народила малого Христа в яслах. Горщик покривали хлібом з дрібком солі. По закінченню свят частину сіна віддавали худобі, а частину тримали для кубел, де мали нестися кури і висиджуватись курчата. На Слобожанщині цю траву клали у купелю для немовлят.

Волиняни напередодні Святвечора мастили долівку у хаті, вносили оберемок сіна і стелили його під столом. Там воно мало пролежати до Водохрещ. Гарною ознакою для родини було якщо у ньому вкладався спати пес або кіт. У західних областях України до хати вносили плуга або ярмо, столярські причандалля, а в інших — випікали тістечка у формі господарського реманенту чи збруї, обрядовий хліб "Василі", який також ставили на покуть.

Як тільки на небосхилі з'являлася підвечірня різдвяна зірка (вважалось: хто найпершим побачить її, той буде найщасливішим у наступному році), — усією родиною сідали за стіл, на якому мало бути дванадцять різноманітних пісних страв. Звідси й назва Багата кутя чи Багатвечір.

Першим, як і годилося, займав місце господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляти тихцем і не пити води, "щоб у жнива не мучила спрага". Вставши, глава сімейства поминав покійників і запрошував їх до Багатої куті. Вважалося, що саме у цей час усі близькі й далекі члени родини мають прийти до оселі, а відтак звільняли для них місця на лавах, ліжках, стільчиках, ставили страви і поруч клали ложки. Слідом за господарем всі присутні виголошували молитву, в якій поетично-схвильовані слова були звернені до тих, хто "заблукав у лісі, втопився у морі чи не повернувся з далекої дороги".

Обряд поминання померлих присутній у всіх регіонах. В одних випадках цим дійством започатковували вечерю, в інших — робили це наприкінці її. Господар поіменно називав імена небіжчиків, приказуючи:

— Хто живий, той з нами. Хто вмер, той у ямі. Царство їм небесне, хай легко лежиться, а нам легко живеться!

Натомісь, залишивши трохи куті в мисці, клали в неї чи поряд ложки, а вдосвіта на Різдво дивилися, чи не перевернулася чиясь: це означало, що власник ложки "скоро піде з цього світу".

Наступну молитву виголошували "нині сущим" — усім членам родини. Їм зичили здоров’я і щастя і бажали, щоб гуртом і в злагоді дочекалися наступного Різдва.

У деяких регіонах, перед тим як почати їсти, старійшини, зачерпнувши ложкою куті, підкидав її вгору — "на приплід". Усі уважно стежили: скільки прилипне зернин до стелі, стільки з’явиться в новому році ягняток та іншої живності. Друга порція призначалась врожаєві зернових, а третя — завбачувала кількість роїв, адже традиційно в кожному господарстві тримали бджіл.

На Чернігівщині, перед тим як почати трапезу, господар, взявши першу ложку куті в рот і, не ковтаючи її, виходив на двір подивитися на нічне небо: якщо воно зоряне — наступного року добре вестиметься всяка птиця, а коли зірок мало — доведеться спродувати її. Лишень після того як він повертався у хату, починали вечеряти. Кожен з присутніх, з’ївши три ложки куті, мав посмакувати всі страви і завершити їство знову кутею та узваром.

Якщо хтось за вечерю ненароком чхнув, що вважалося доброю прикметою, то господар символічно "дарував" шмат землі чи якусь тварину, а якщо вдавився, то це передвіщало сумну звістку. Після вечері господиня мила посуд, а воду зливала в карафку, щоб нею напровесні окропити приплід, переважно курчат та качат, яких уперше випускали на подвір’я.

Пізніше діти односили обрядову вечерю своїм хрещеним, бабусям-дідусям та бабусі-пупорізці (на Херсонщині це робили напередодні вечері). Матері зав'язували у біленьку хустинку книш, калач, цукерки, і діти, зайшовши до хати, приказували:

— Добрий вечір! Мама і тато прислали вам хліб, сіль і вечерю.

Ощедрені забирали принесене і в свою чергу клали в хустинку свої припаси, а дітей обдаровували горіхами, яблуками, цукерками або грішми.

Цікаві передріздвяні обряди побутували в Карпатах та на Закарпатті. Крім куті, на столі мав бути спеціальний обрядовий хліб — карачун (крачун, хлібець). В одних місцях його пекли ввечері, в інших — у ніч перед Різдвом, супроводжуючи усталеними традиційними обрядодіями. Скажімо, гуцули робили це так: жінка, щоб спекти карачуна, одягалася в гуню і натягала рукавицю, бо "гола рука — це бідність, а карачун — символ достатку". Обрядовий хліб стояв на столі впродовж усіх святок, символізуючи зимове сонцестояння. Куштували його тільки після Василів, а один зберігали до весни, щоб вийти з ним на перший засів яровини.

На Закарпатті обрядовий хліб пекли з пшеничного борошна. Перед тим як його вчинити та посадити в піч, ґаздиня виганяла всіх з оселі і замикалася. Якщо в родині була відданиця, то мати змащувала їй обличчя медом, потім змивала його, а воду зливала у пляшечку і вправляла в тісто. Саджаючи виріб у піч, приповідала:

— Як цей мед пече в карачуні, так би тебе (ім'я хлопця) пекло серце за нею (ім'я дівчини), — і при нагоді давала юнакові напитися цієї води, щоб він уподобав її дочку.

Після того як хліба спечено, батько з сином йшли до току з веретою, нав'язували в неї соломи і заготовляли два снопи — один, щоб розіслати на столі, а інший правував за Дідуха. Потім направлялися до водойми, вмивалися джерельною водою, змочували з трьох сторін карачуна і поверталися до хати. Почувши постуки в сінях, господиня запитувала:

— Хто там дуркоче?

— Святий дух з калачами та зі свяченою водою, — відказував ґазда і, переступивши поріг, оповіщав: — Щедрий і добрий вам вечір!

Дружина, розіславши біля порога якусь одежину (на голу долівку не годилося ступати), відповідала:

— Дай, Боже!

Натомість господар кидав карачуна до столу, а газдиня, упіймавши його, кидала назад. Якщо хлібець падав на долівку, то дивилася, чи "не догори сподом, бо це на лихий рік". Подібну обрядодію виконували і на Щедру кутю.

Після цього батько з сином розстеляли куля на столі, накритому святковою скатертиною, а Дідуха ставили на покуть. Соломою також прикривали лави й долівку. Дорослі члени родини робили із сіна перевесла і перев'язували собі попереки, "щоб під час жнив не боліла спина".

Такий звичай побутував на рівнинному Закарпатті. Гуцули ж святвечерювали трохи інакше. Напередодні Багатої куті господар разом із сином (а коли не було такого, то разом з дружиною, котра одягала чоловічу шапку) тричі за сонцем обходили оселю, тримаючи в руках хліб, по ложці меду й куті, а також жарини, ладан і свічку на тарілці. Потім заходили в стайню, робили на одвірках та між рогами тварин хрестики і проголошували заклинання від злих сил. Міцно позамикавши двері, обсипали довколу маком "од відьом", а біля порога клали зубок часнику та сокиру "від вовків". Лишень після цього заходили в хату з "колядником" — обрядовим снопом. Якщо у сім'ї був син, то перед вечерею він йшов до потічка, набирав у відерце води й приносив до хати, вдаючи, що несе масло. Між сином та матір'ю відбувався цікавий діалог, в якому юнак намагався переконати матір, що справді дарує їй масло.

Сівши за стіл, ґазда розпускав паска на штанях, "щоб вівці легко окотилися". До речі, мешканці гір заводили у світлицю й полазників — ягнятко або телятко й намагалися нагодувати його. Іноді влаштовували символічний обряд частування диких звірів. Повечерявши, зв'язували ложки житнім перевеслом, "щоб не губилися в череді корови".

Такі найвідоміші обряди, пов'язані зі Святвечором на всьому терені України. Не менш поетичними були й ворожіння та заклинання. Скажімо, хлопець, який не хотів аби до його обраниці засилали сватів інші парубки, йшов увечері до млина, брав три скіпки від шлюзів, які перетинали лотоку, загортав їх у ганчірку і таємно втикав у одвірок нареченої, приказуючи:

— Як сеся застава не пущає воду на лотоки, так би (ім’я дівчини) не пускала сватів, окрім мене.

Дівчата у свою чергу йшли до прорубу, роздягались і, окропившись водою, нашіптували:

— Як сеся вода біжит, так би за мною бігали сватачі!

Натомість удома розплітали волосся, брали в руки хліб і, тричі оббігавши оселю, дивились у вікно, де начебто "має показатися доля". Дехто з юнок змивав обличчя калиновим соком, щоб завжди було рум’яним.

Зі Святвечором пов’язано чимало повір’їв. Господарі готували для взуття нові солом’яні устілки, котрі носили до Нового року, потім перевертали на другий бік, а після Водохрещ обкурювали ними худобу, котра хворіла. На Лівобережній Україні хлопці й дівчата робили устілки з сіна, що лежало на покуті, для правого чобота, а напередодні Василів клали під подушку, приказуючи:

— Хто мені судиться, той сю ніч присниться.

Крім того, дівчата мили посуд і виносили його на вулицю, постукуючи в миски: з якого боку одізветься пес, туди й піде заміж. Потім підходили до сусідських вікон і дослухались: якщо чули слово "сядь" — не пощастить вийти заміж, а коли "йди" — у цьому році прийдуть свати. Якщо дівчина хотіла побратися з хлопцем, то підходила до його хліва і слухала, як ведуть себе свині: тихо сплять — у родині лад буде, а коли кричать — будуть часті сварки в сім’ї…

Ворожили і в такий спосіб. Дівчата, пов’язавши вузлами хустини, кидали їх у ночви й умітували, начебто "палають збіжжя" — чиї хустини випали на долівку, ті з них скоро підуть заміж. Або розкладали на столі різні речі (сокиру, ножиці, чарку тощо), потім, зав’язавши очі, по черзі підходили до столу: якої речі спочатку торкнулась рука, таким на вдачу буде майбутній чоловік.

Ворожили й старші люди. Їх переважно турбувало, скільки кому жити. Вони ставали між лампадою і свічкою і дивилися на свою тінь: якщо вона була одна, то це на швидку смерть. Діти в цей час гралися на розстеленій долі соломі, імітуючи голоси домашньої птиці чи сценки збирання грибів у лісі. А щоб дітлашня не плакала, — "бо будуть цілий рік каверзувати", — їм давали гризти горіхи, аби "не боліли зуби". Проте забороняли їх їсти надворі, бо "птиця постійно клюватиме зерно в посівах". У цей день намагалися нічого не позичати, "щоб не жебракувати цілий рік".

Ось так непомітно за різноманітними обрядами й дійствами і стікав Святвечір. Надходила північ, а отже й Різдво. У цю пору селяни виходили на подвір'я і роздивлялися довкіл.

З кубельця витягували сінину (соломину): якщо довга, то рік буде врожайним, а коротка — на недорід.